05.01.2020  Хочеш знати англійську? Іди в «GoEnglish»!



Живеш у час динамічних змін – вчися сам динамічно змінюватися! Така вимога непростого  сучасного світу до кожної людини, а до журналістів особливо, адже вони повинні бути в тренді тенденцій та викликів сьогодення. Проте якщо ти вмотивований до цього, то можливості тебе знайдуть. Тож для групи харківських журналістів знайомство зі школою ««GoEnglish» та її керівником - американцем Флойдом Сілкотом ІІІ було не випадковим, адже школа має мабуть єдиний такий у Харкові проєкт – англомовну програму  для журналістів, що включає не тільки мовні курси, а й напрацювання важливих для журналіста навиків з пошуку достовірної інформації та критичного мислення.

Почали зразу з практичного завдання – беремо інтервю у Флойда та пишемо статтю про нього та його школу. Англійською, звичайно ж.

            От що цікавого ми дізналися, поставивши йому наші запитання.



Do you want to know English? Go to GoEnglish!

You live in a time of dynamic change - learn to change yourself dynamically! Such is the demand of the difficult modern world for everyone, and especially for journalists, because they must keep up with the trends and challenges of today. However, if you are motivated to do so, then you will find opportunities. Therefore, for a group of Kharkiv journalists, getting acquainted with the GoEnglish school and its head, American Floyd Silkot III, was not accidental, since the school seems to be the only project in Kharkiv - an English-language program for journalists, which includes not only language courses but also important lessons for a journalist with the skills to find credible information and critical thinking.

We started right off the task - we interview Floyd and write an article about him and his school. In English, of course.

Here"s what we found out by asking him our questions.

What was your motive for moving from the United States of America to Ukraine?

When I moved to Ukraine, I was married to a Ukrainian woman, I moved here to be with her and her children.  For me it was the normal thing to do.

Was this decision easy for you?

Yes, it was an easy decision.  I have spent my life moving around the United States.  Therefore, my sense of adventure made it easy for me to move here.  And my belief in family did not give me any other options.

How did you get the idea to create a GoEnglish school?

To be honest, I was bored sitting at home and having nothing to do all day.  I was introduced to a Polyglot group and I started to give free conversation classes in the library.  Eventually the class grew too large to be effective and I started to give private lessons.  Originally the school’s name was Floyd’s English Fun, but that did not translate correctly so we renamed it.

Did any of the Ukrainians help you to create it?

Creating the activities and the school, no.  In fact, my wife fought me about it, she was very angry when I started the free speaking club.  About the name, Yes, the name was a collaboration with 3 people, and one of them was Ukrainian.  About our current startu, YES! During the last 18 months, despite all the troubles we have faced, our school has continued to grow.  That is in a big part thanks to my Ukrainian partner, Yarina.  She has been an invaluable asset to our school!

What was your profession in the United States?

In the United States I was a corporate trainer.  I traveled and worked alongside those people that I was training.  I helped to create a safer and stronger group of individuals!

Have you had any teaching experience?

I have spent most of my adult life teaching.  In America I only taught English to my children and the immigrants that were working in the companies I worked for.  They were not big classes like we have here, mostly they were solo lessons.

Did you think a few years ago that you would teach English thousands of miles from your home?

            Laughing, No, this idea had never crossed my mind!

But life is an amazing thing, it prepares us for surprises and often knows better than we have to do. We must be able to recognize the clues of fate.

Why do you teach English?

Why do I teach?  I teach because I can see that I make a difference in people’s lives.  It brings me great joy to know I have helped someone else it their life’s desires!  If we all could understand each other, then we would realize that we all want the same thing.  Then maybe, just maybe we could attain world peace!

  What are the groups by level, age, specificity?

Our groups run the gauntlet! While most students are adults, and we have several corporate clients of different specialties.  We also have several children between 9 and 15 that we teach.  We even have had children as young as 2 ½.  In fact, I have just started working with a 1 ½ year old child. There are not any lessons per se. I simply read and talk with him just as we do our own children.  No real lesson, just letting him hear and see me talk.  I have learned some new approaches for babies thanks to his father’s guidance.

Like our journalistic group.

Your journalist group has been a lot of fun, for instance, you presented ME with a list of questions!  Your desire for learning is different than most my corporate clients, yet still the same.  Most of our corporate clients are in the IT or international sales and support fields; they all recognize the need for proper grammar and for true native speakers to help them fully understand their clients.

It is interesting and difficult to work with children at the same time,

It is very interesting.  Sometimes it is difficult, the very young ones I always have the parent stay close by just in case there is a problem.  But mostly the classes are exceedingly fun and productive.  I believe children learn best while they are playing, not just with videos and lessons.

and here also communication with a foreign language.

Well, I do not know Russian, so it does create a problem, but for the very young, it is not as much about understanding, it is the exposure.  Could you understand Russian at 6 months of age?  I bet not, but you were still exposed and eventually started picking out parts of speech and mimicking it.

How do children react in such a situation, not afraid?

Some children are afraid, some are very shy.  Reading a story or playing, with their toys by my self is always a way to bring them out of their shells.  I am like a grandpa that they do not know.  Sometimes it is a matter of ignoring them and talking to their parents, then they come to me to get my attention

Does GoEnglish prepare for the TOEFL exam?

Yes, our teacher Joseph has very good luck with his training, everyone he has trained passed the test! The training is very intense, most people wait until the last 30 days to prepare.  This is a very hard load for the students.  Even if you come in 90 days before the test date, it is still an intensive course, you must really want to in order to excel!

How is your Ukrainian reality?

I am enjoying my life here.  It is a little different than in the states.  But there are many good sides to being here.  Most things are much cheaper here, so since I am living on a fixed income, I have a better lifestyle here than I would in America.

Is it easy to adjust to it?

For me, yes it has been very easy to adjust.  A lot of people can not do it, I just do not really notice any hardships.  But then, I always have someone to help me when things get rough.

What about Ukrainian cuisine?

I LOVE Ukrainian food!  Of course, I still need my “normal” food to feel truly happy

Do you already have favorite Ukrainian dishes?

Yes, my specific favorites from Ukraine are; Vareniks (with meat, potatoes, or cherries) Mintzes, Golubtsi, Shashlik, Kompot, Mors, Syrniki, and of course Borscht.  There are several other foods that I like but I just do not know the name of them.

Where in Ukraine have you already managed to visit?

I have done a little traveling in my short time here, I have been to Kyiv, Lviv, Dnipro, Sumy, Poltava, Zaporizhzhia, Okhtyrka, Buimerivka, Melitopol, Yaremche, and of course Kharkov.  Next on my list is Odessa.  Ukraine is a beautiful country rich in history and culture, I will never be able to see it all.

And of course, plans for the future.  

The future is such a fleeting image.  Just today my father died at the age of 90.  I had plans for a surprise visit with him at Christmas, that will not happen now.  My focus on the future is with the knowledge that none of us have a guaranteed tomorrow.  We are never remembered for what we have, but for what we do.  My plan is to continue to do good and help people here in Ukraine.  The next phase for our school will be to create a children’s school, and to set it up in such a way that will outlast me.  And continue to help our children become fluent in English so they will be able to travel the world freely! 

How do you see your school in perspective?

In perspective to the world, we are just a blip in the grand scheme of things. I just hope that our effect will be a great wind that fills the sails and propels people to their full potentials.  I have had a good life; I have accomplished almost every goal I ever aimed for.  Now, I wish to help others and have fun myself!

Want to change, add?

What to change is hard to decide, as I mentioned the future is unclear.  There is a line from a movie that I like, and I try to apply to my life, “If you learn to be fluid, to adapt, you will be unbeatable.”  Our school will flow with the times and adapt to the needs presented, and hopefully we will have a positive influence in all the lives we touch.


Tatyana Tanchuk interviewed




Яким був ваш мотив переїзду зі Сполучених Штатів Америки до України?


Це було для мене природним і логічним вчинком, адже я одружився з українкою. Я переїхав сюди, щоб бути з моєю дружиною та її дітьми.


Це рішення було для Вас легким?

Так, це було просте рішення. Я провів своє життя, мандруючи Сполученими Штатами. Тому моя схильність до пригод полегшила мій переїзд сюди. Моя віра в сім"ю також не давала мені інших варіантів.


Як у Вас виникла ідея створити GoEnglish школу?

Якщо чесно, мені нудно було сидіти вдома і цілий день нічого не робити. Згодом мене познайомили з групою «Поліглот»,і я почав проводити безкоштовні заняття у формі бесід у бібліотеці. Врешті-решт клас став занадто великим, щоб бути ефективним, і я почав давати приватні уроки. Спочатку ім"я школи було англійською Fun Floyd, але це не було перекладено правильно, тому ми перейменували її.


Чи допомагав Вам хтось із українців у створенні школи?

Власне, у створення школи, ні. Насправді, моя дружина навіть боролася зі мною з цього приводу, вона дуже розсердилася, коли я заснував безкоштовний розмовний клуб.

Щодо нового проєкту, то його було створено у співпраці з трьома людьми, і одна з них була українкою. Протягом останніх 18 місяців наша школа продовжувала зростати, незважаючи на всі проблеми, з якими ми стикалися. Це, значною мірою, відбулося завдяки моїй українській партнерці Ярині. Вона стала неоціненним надбанням для нашої школи!


Якою була ваша професія у США?

У США я був корпоративним тренером. Я подорожував і працював поряд з тими людьми, яких я навчав. Я допомагав створювати успішні команди людей, що працюють над вирішенням спільних завдань.


У вас був досвід викладання?

Більшу частину свого дорослого життя я провів, навчаючи. В Америці я навчав англійській мові тільки своїх дітей та еммігрантів, що були співробітниками компаній, в яких я працював. Це не були такі великі класи, як тут у нас. В основному я проводив індивідуальні заняття.


Ви думали кілька років тому, що Ви будете навчати англійській за тисячі миль від вашого дому?

Сміючись, ні, ця ідея мені ніколи не спадала на думку!

Але життя - дивовижна річ, вона готує нас до сюрпризів і часто знає краще, за нас, що ми маємо робити. Треба вміти розпізнавати підказки долі.


Чому Ви вчите англійській мові?

Чому я навчаю? Я вчу, бо бачу, що я змінюю життя людей. Мені приносить велику радість, коли я знаю, що допоміг комусь іншому у його життєвих бажаннях! Якби ми всі могли зрозуміти один одного, то зрозуміли б, що всі ми хочемо одного і того ж. Тоді, можливо, ми могли б досягти більш безпечного світу!


  Які групи за рівнем, віком, специфікою є у Вашій школі?

Ми керуємось попитом тих, хто звертається, при створенні груп. Більшість студентів є дорослими, у нас є кілька корпоративних клієнтів різних спеціальностей. Навчаються у нас також  декілька дітей віком від 9 до 15 років. У нас навіть були діти у віці два з половиною роки. Зовсім недавно я  почав працювати з однорічним хлопчиком. Звичайно ж, уроків як таких немає,  я просто читаю і розмовляю з ним так само, як ми робимо це для своїх дітей. Ніякого справжнього уроку, просто даю йому почути і побачити, як я розмовляю. Я навчився деяких нових підходів до немовлят завдяки вказівкам його батька.


Чим вирізняється  наша журналістська группа?

З вашою журналістською групою дуже весело, наприклад, ви подарували мені перелік питань! Ваше бажання вчитися відрізняється від більшості моїх корпоративних клієнтів, але все-таки багато і спільного. Більшість наших корпоративних клієнтів перебувають у сфері ІТ або міжнародних продажів та підтримки; всі вони визнають необхідність належної граматики та справжніх носіїв мови, щоб допомогти їм зрозуміти своїх клієнтів.


Із дітьми одночасно цікаво і важко працювати?

Так, перш за все цікаво, хоча іноді буває важко, особливо із зовсім маленькими, Під час занять, батьки залишаються поруч на випадок, якщо виникнуть проблеми. Але переважно заняття надзвичайно веселі та продуктивні. Я вважаю, що діти найкраще навчаються під час гри, а не лише з відео та уроків.


Як діти сприймають спілкування з іноземною мовою.

Я не знаю української або російської мови, тому це створює проблеми, але для самих маленьких це не стільки розуміння, це відкриття. Чи можете ви зрозуміти рідну мову у 6-місячному віці? Сумніваюся, що це так, Але поступово ви все-таки опанували її і, врешті-решт, почали розуміти та імітувати її.


Як реагують діти в такій ситуації, не бояться?

Деякі діти бояться, деякі дуже сором’язливі. Читання оповідання чи гра, мої власні іграшки - це завжди спосіб вивести їх із своїх оболонок. Я - як дідусь, якого вони не знають. Іноді справа в тому, що їх ігнорували і батьки мало говорили з ними, тоді вони приходять до мене, щоб привернути мою увагу


Чи готує школа GoEnglish до іспиту TOEFL?

Так, наш викладач Джозеф робить це дуже успішно, враховуючи, що всі  йогоучні пройшли тест! Тренінг дуже інтенсивний, більшість людей чекають останніх 30 днів, щоб підготуватися. Це дуже важке навантаження для студентів. Навіть якщо ви приїдете за 90 днів до дати тестування, це все одно  дуже інтенсивний курс. Ви маєте дуже хотіти досягти успіху!


Як Вам українські реалії?

Я тут насолоджуюся своїм життям. Це трохи інакше, ніж у Штатах. Але тут є багато хороших сторін. Більшість речей тут набагато дешевші, тому, оскільки я живу з фіксованим доходом, у мене тут кращий спосіб життя, ніж в Америці.


Чи легко пристосуватися до нашого буття?

Для мене так, це було дуже легко врегулювати. Дуже багато людей не можуть цього зробити, я просто намагаюсь не дуже помічати негаразди. І ще  у мене завжди є хтось, хто допоможе мені, коли справи стають проблемними.


А як щодо української кухні?

Я люблю українську їжу! Звичайно, мені ще потрібна і моя «нормальна» їжа, щоб відчувати себе справді щасливим


У вас вже є улюблені українські страви?

Так, у мене є серед українських страв фаворити і це: вареники з м"ясом, картоплею чи вишнею, млинці, голубці, шашлик, компот, морс, сирники та, звичайно, борщ. Є кілька інших продуктів, які мені подобаються, але я просто не знаю їх назв.


Де в Україні вам уже вдалося побувати?

Я трохи подорожував за той короткий час, що перебуваю тут. Побував у Києві, Львові, Дніпрі, Сумах, Полтаві, Запоріжжі, Охтирці, Буймерівці, Мелітополі, Яремче та, звичайно ж,  у Харкові. Наступна у моєму списку - Одеса. Україна - прекрасна країна, багата історією та культурою, я ніколи не зможу побачити все цікаве.


І, звичайно, плани на майбутнє…

Майбутнє - такий швидкоплинний образ. Зовсім недавно мій батько помер у віці 90 років. У мене були плани зробити сюрприз для нього на Різдво, але цього вже не станеться.

Я зосереджуюсь на майбутньому, враховуючи, що завтра ніхто нам нічого не гарантує. Ми часто мало цінуємо те, що маємо.

Мій план - продовжувати робити добро і допомагати людям тут, в Україні. Наступним етапом нашої школи буде створення дитячої школи та її розвиток  таким чином, щоби вона пережила мене. І надалі допомагати нашим дітям вільно володіти англійською мовою, щоб вони могли вільно подорожувати світом!


Яким ви бачите свою школу в перспективі?

З точки зору на світ, ми є лише елементом грандіозної сукупності речей. Я просто сподіваюсь, що наша діяльність буде чудовим вітром, який наповнює вітрила і підштовхує людей до розкриття їх повного потенціалу. У мене було хороше життя; Я здійснив майже кожну мету, до якої я колись прагнув. Тепер я хочу допомогти іншим і розважитися!


Щоби хотіли  змінити, додати?

Що змінити важко вирішити, оскільки я вже згадував, що майбутнє незрозуміла для нас річ.

Є думка із фільму, яка мені подобається, і я намагаюся застосувати до свого життя: «Якщо ти навчишся бути як рідина, щоб пристосуватися, ти будеш непереможним!»

Наша школа буде йти в ногу з часом, адаптуватися до потреб і, сподіваємось, ми матимемо позитивний вплив на все в цьому житті, чого ми торкаємось.


Бесіду провела Тетяна Танчук

← Вернуться обратно