Петро Джерелянський: НА РІВНІ XXI СТОЛІТТЯ…


18.07.2019


Поміж клінічних підрозділів Інституту патології хребта та суглобів імені професора М.І. Ситенка НАМН України особливе місце посідає відділення вертебрології на базі якого працюють два наукових відділи — відділ інструментальної та малоінвазивної хірургії хребта й відділ захворювань та пошкоджень хребта. Відділення очолює заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, Почесний громадянин Харкова, професор Володимир Радченко.


 

  МЕДИЦИНА

1Кореспондент «Губернії» поспілкувався з кандидатом медичних наук, докторантом Артемом Скідановим, одним із науковців відділу інструментальної та малоінвазивної хірургії хребта й водночас — досвідченим спінальним хірургом. Пан Артем (як і інші співробітники відділу) мав нагоду познайомитися з роботою своїх зарубіжних колег та особисто пересвідчився, що українські фахівці його профілю аніскільки не поступаються спінальним хірургам зі світовим ім’ям. Як з’ясувалося, більшість методик та прийомів хірургічного втручання повністю аналогічні вітчизняним.

 

Специфіка лікування захворювань та травматичних пошкоджень хребта здебільшого не залишає перед лікарем вибору: врятувати людині здоров’я, а часом і саме життя, може лише надзвичайно складна хірургічна операція. Так от, відсоток успішних операцій, що їх здійснюють у відділенні, впритул наближається до 100!

 

Подібний результат уможливило поєднання унікального діагностичного та власне хірургічного досвіду із сучасними технічними й технологічними досягненнями. Так звана «навігаційна система», яку вже п’ять років успішно використовують в інституті, дозволяє при проведенні операції в усіх подробицях спостерігати в реальному часі за взаємним розташуванням живих тканин, хірургічних інструментів та імплантів. І це — далеко не єдиний приклад, коли запорукою вдалого лікування й повного одужання пацієнта стає найкраще зі створеного у світі різноманітне медичне обладнання й такого ж рівня інструментарій.

 

Все це дає можливість не лише суттєво скоротити час операції за рахунок зменшення обсягу втручання, але й мінімізувати шкоду від рентгенівського опромінення, бо рентгенографія вже не є основним, як у минулому, методом клінічного дослідження. Головне — використання найдосконалішого сучасного обладнання надає хірургові відчуття цілковитої впевненості у своїх діях, дозволяє, не відволікаючись на щось другорядне, повністю зосередитись на перебігу операції. Суттєво сприяють успіхові і прогресивні технології створення імплантів, які зводять нанівець найменшу вірогідність їхнього відторгнення.

 

А хіба можна не згадати добрим словом прекрасно підготовлений, досвідчений медичний персонал середньої та нижчої ланки? Саме вони — такі чуйні та людяні медичні сестри й санітарки, що працюють у відділенні, — допомагають пацієнтам перемагати підступну хворобу…

1

Втім, незаперечні досягнення не позначилися на глибині та інтенсивності наукових пошуків співробітників відділення, яке очолює професор Радченко. Вкрай актуальним, приміром, залишається подолання все ще можливих післяопераційних ускладнень. Саме такі ускладнення бувають причиною різкого (і несподіваного!) погіршання стану хворого, який вже починає одужувати. Тільки чітке розуміння процесів, що відбуваються при цьому, допоможе кардинально виправити ситуацію.

 

Чималі надії колектив відділення пов’язує і з подальшим розгортанням міжнародної співпраці в межах цілої низки авторитетних спеціалізованих організацій та масштабних проєктів. А от щире занепокоєння викликає дивна байдужість наших краян до власного здоров’я, коли минають іноді довгі роки, перш ніж вкінець змучений болем у хребті хворий звернеться до лікаря. Буває, на жаль, що запізно… І не варто боятися помилкового діагнозу, бо з настанням «доби томографів» та розвитком вертебрології хибний діагноз є практично неможливим. Роз’яснити ж пацієнтові, куди й до кого йому слід звернутися за допомогою мають, звісно, лікарі «на місцях». Але немає жодного сумніву, що ніхто краще не допоможе людині, яку спіткали серйозні проблеми зі здоров’ям хребта, ніж фахівці відділення, очолюваного професором Радченком.

 

1

Вже на завершення бесіди пан Артем закцентував увагу на тому, наскільки органічно поєднані в Інституті імені М.І. Ситенка клінічна практика з науковими дослідженнями та наскільки плідною є співпраця між його численними підрозділами, що мають єдину спільну мету — здоров’я нації. Вітчизняна медична спільнота впевнено доводить свою відповідність вимогам XXI століття.

 

Цілком можливо, що серед наших читачів є зовсім ще молоді хлопці та дівчата, які тільки обирають свій життєвий шлях. І хтось із них вже радісно вигукнув: «Я теж хочу стати таким лікарем!». Чудово! Але зважте на те, що тільки навчання спінального хірурга потребуватиме загалом півтора десятиліття, а вдосконалюватися треба буде все життя. Працюватимете — з повною віддачею, бо це зумовлено самою професією. Натомість, будете повертати людям здоров’я, — навіть тим, хто зовсім вже зневірився. А це, напевно, зробить вас найщасливішими у світі!

 1

 




← Вернуться обратно



Оставить комментарий


 


ФИО *
Контактные телефоны
Текст сообщения *
Ваш e-mail *
captcha

Поля, отмеченные *, являются обязательными для заполнения