Марко Терен:«Мистецькі Вівторки - це радість, це чисті емоції після спілкування з дуже талановитими та різноплановими людьми


Альона Руденко
01.03.2019



 

1

     Життя, сколихнуте творчістю… Без цієї творчості вже так важко уявити себе та світ, адже вона стала запорукою успіху та любові тих, хто вміє відчувати правду. Кожен прожитий день, наче дороговказ, що ти знаходишся на правильному шляху. Здається, що всі ці життєво-творчі моменти переплелися в поетеси, письменниці, мисткині та громадської діячки завдяки її авторському проекту «Мистецькі Вівторки з Марко Терен».

-          Марко,  творчість завжди робить людину окриленою, а коли почала помічати за собою таку окриленість? Чи були в родині творчі особистості?

-          У моїй родині майже всі творчі особистості, хоча кожен у своєму роді. У дитинстві, думаю, кожен щось собі вимріював, вигадував, від чого дійсно виростали крила. Власне, якщо питання щодо творчості, то на більш свідомому рівні вона почала проявлятися в 15-16 років.

-          Твій авторський проект «Мистецькі Вівторки із Марко Терен» розпочався в травні минулого року, в одному з інтерв’ю ти зазначала, що проект жив у душі протягом 2 років, а як взагалі виникла ідея його створення, можливо щось слугувало прикладом та мотивацією?

-          Особисто для мене, не вистачало щотижневих заходів для зустрічей з людьми, які цікаві, не вистачало культурних активностей в Харкові. Так, поступово зростала ідея проекту, були спроби її втілити, але через брак власної локації та досвіду все відкладалося. У квітні 2018 року мені запропонували локацію в ресторані «Mafia», що знаходиться по вулиці Ярослава Мудрого. Директорка була зацікавлена в наповненні свого закладу хорошим українським контентом і я одразу зрозуміла, що це шанс для мого проекту нарешті вийти в люди, оскільки там була апаратура і потрібна кількість глядацьких місць, і невеличка сцена.

 

-          Чи стикалася з труднощами з часу заснування проекту і до сьогодні? Якщо так, то з якими і як вдалося їх подолати?

-          Труднощі, звісно, бувають різні в будь-якій роботі, треба враховувати людський фактор, але здебільшого цей проект дуже легкий, налаштований на радість, на культуру, на творчість, на підтримку. Були проблеми з локаціями, але це тимчасові труднощі, які мені вдалося подолати через те, що навколо мене є багато добрих людей, зацікавлених в проекті.

 

-          Особисто мені не відомі харківські творчі проекти, які б проводилися систематично, щотижня, наскільки важким є процес підготовки до кожного Мистецького Вівторка? Чи хтось допомагає тобі в цьому?

-          Це не важко, просто необхідно увесь час шукати внутрішні можливості для того, щоб спілкуватися, цікавитися і відвідувати заходи на яких можна зустріти людей, які були б цікаві харківській публіці, яка вже відвідує «Мистецькі Вівторки». Звісно ж треба слідкувати за часом, тому що всю діяльність, пов’язану з проектом треба узгоджувати з родиною, роботою, зі своєю творчістю, яку я не хочу покидати. На даний момент, можу чітко сказати, що я увійшла в ритм, тож коли в мене була відпустка і моя колега по проекту «NETWORчі» Юлія Баткіліна, від якої я завжди отримую підтримку, мене заміняла, я вже ввечері понеділка, думаю, завтра ж «Мистецький вівторок». Я сумувала за проектом, тож  дуже хочу, щоб він продовжувався, власне, на це й працюємо.

-          Сьогодні досить популярним є надання різноманітних грантів. Твій проект є авторським та досить цікавим, чи розглядала надання гранту як одну з позицій фінансування?

-          Проект не фінансується. Він існує завдяки зусиллям та ініціативам людей, які зацікавлені в ньому. Дуже дякую друзям, які мене підтримують і людям, які приходять, тому що цей проект творять люди, які, по-перше, зацікавлені в тому, що вони хочуть чути нове, українське, хороше або не дуже нове, але класне, якісне. Вагому роль відіграють й самі виступаючі, які хочуть презентувати свою творчість ширшому колу людей і розвиватися, шукаючи нові можливості. Про гранти, думали, дивилися. В нашій команді небагато людей і ми розмірковуємо над цим питанням, зараз радимося з тими друзями, хто вже мав подібний досвід написання грантів та їх отримання. Думаю, будемо продовжувати йти цим шляхом.

-          Чи потребує проект підтримки влади або спонсорів? Якщо розглядати таку ситуацію, що буде надана суттєва підтримка, але, при цьому, будуть диктуватися деякі правила, чи будеш погоджуватися?

-          Ні, це абсолютно виключено. Я замислювалася над цим питанням, але проект є авторським, для нас дуже важливо, щоб вхід на наші «Вівторки» був безкоштовним та доступним для всіх людей. Це ідея вільного простору для творчості, тож не може бути втручання з якоюсь своєю ідеєю від влади. Ми, звісно, будемо вдячні за допомогу, але ця допомога має працювати на розвиток проекту і поширення класних ідей та підтримку наших митців. Я дуже хочу, щоб на наших митців після вівторкових виступів звертали увагу люди, які можуть допомогти їм більше розкритися в мистецтві.

-          У «Мистецьких Вівторках» брали участь низка творчих особистостей, дивлячись на них, що можеш сказати про творче життя сучасного Харкова?

-          Воно дуже насичене і це мене неабияк тішить. У нас дуже активні люди, Харків справді вражає. Я відвідала багато міст України, побувала й закордоном. Увесь час спостерігаю як творча молодь намагається реалізувати спільні проекти. Варто зазначити, що не всім вдається об’єднуватися заради спільної мети. У Харкові з цим простіше, думаю, що події 2014–го року в нас на Слобожанщині, все ж таки дали поштовх і показали, що об’єднуватися – це не страшно, не боляче, а, інколи, навіть корисно, тому в нас дуже активні люди, які знають чого хочуть, більшість з них навіть готові об’єднуватися та ділитися.

1

-          Оскільки ти відвідуєш різні міста України, то яким це творче життя є в цих містах, можливо щось особливо вразило?

-          Найбільше мене вразило ставлення до харківського «десанту», який поїхав у Рівне та Дубно, коли нас там зустрічала Ірина Баковецька, яка є Головою Рівненської організації Спілки письменників України. Сам підхід до людей, а також ставлення до творчості – це привітність і дбайливість.  Я, направду, не бачила такого уважного ставлення до наших митців – це мене вразило. Це надихнуло мене  зробити так і в нас, бо в нас кожен сам за себе, але я думаю, інколи, треба кликати людей з інших місць.  Я дуже радію, що навіть в рамках волонтерського проекту, без оплати дороги або поселення, люди погоджуються їхати з інших міст, щоб показати Харкову те, що вони можуть і потім раді вітати Харків в себе - це нас дуже об’єднує в цей момент.

-          У рамках розвитку проекту планується створення «Мистецьких тижнів», також планується серія лекцій у рамках «Мистецькі мандри» розкажи, будь ласка, про це нове направлення та чим плануєте дивувати?

-          У нас багато ідей, тож дивувати збираємося увесь час. Ми не втомлюємося шукати цікавинки, щоб порадувати глядачів. Якщо брати до уваги нові проекти, то 21 лютого стартував проект «Мистецькі Четверги». Завдяки кураторці, яка погодилася, мисткині Златі Біневич і її помічницям, які тепер будуть вести щотижнево і регулярно цей проект і в Києві. Далі ми плануємо підключити місто Покровськ Донецької області, де буде проходити «Мистецька середа» - це все й буде називатися Мистецький тиждень в Україні. Для того, щоб відкрити й презентувати цей проект, 13 квітня ми їдемо в місто Старобільськ з великим концертом та поетичною програмою. Про «Про мистецькі мандри» я скажу, що це чудова Оля Скорік придумала таку ідею і захотіла об’єднатися. Я радо підтримала, бо люблю таких ініціативних людей. Це будуть мандри по Україні. Спочатку – це буде цикл лекцій в яких розповідатиметься про знакові міста України, де відбувалися якісь цікаві мистецькі події. Потім ми пропонуємо людям долучитися до самої подорожі і помандрувати тими самими стежками, де це все відбувалося, де все можна побачити, сфотографувати, поспілкуватися і дізнатися більше.

-          Які відчуття переповнюють твою душу після кожного прожитого «Мистецького Вівторка»?

-          Це радість, це задоволення, це чисті емоції, нефільтровані після спілкування з дуже талановитими, глибокими, різноплановими людьми. Я дуже надихаюся. Це, можна сказати, така трішки егоїстична сторона медалі, тому що коли спілкуєшся з творчими, інакшими особистостями, не тими, що ти бачиш щодня, ти все одно береш від них щось собі, залишаєш на згадку або переосмислюєш отриману інформацію і використовуєш її для подальшого руху вперед.

-          Приймаю Ваші вірші дозовано, як ліки. Іноді надто гірко, але допомагає бентежній душі. Дякую! Не можу не запитати про твою поетичну збірку «Вітру голоси»,  вірші з цієї збірки є досить глибокими, а що навіювало їх написання?

-          Насправді – це моя улюблена збірка, тому що вона була сформована мною особисто і художниця знайшлася мені до душі, яка зрозуміла всі мої тексти та змогла їх візуально показати. Ця книжка для мене особлива ще й тому, що це перший раз, коли книга вийшла під іменем Марко Терен – це мій творчий псевдонім під яким я працюю та пишу. Дві попередні збірки вийшли під дівочим прізвищем. Я дуже вдячна всім за підтримку, бо було справді дуже багато коментарів. Це зігріває, бо розумієш, що ми працюємо і для себе, і для людей, тож треба знати, що іноді комусь – це теж важливо, що твої написані слова хтось зрозумів і комусь вони допомогли.

-           Якщо брати до уваги процес видання книги, наскільки важко на сьогодні видати дійсно гарну книгу, яку б не тільки хотілося читати, а як у твоєму випадку ще й гортати та тримати в руках?

-          Як кажуть багато видавців: «Поезію не видають, тому що її не читають», хоча мої читачі на сторінці і прихильники моєї творчості спростовують цю відповідь. Просто треба молодим письменникам і поетам писати, надсилати твори на конкурси, стукати у видавництва зі своїми рукописами, вірити в себе, Думаю, зараз дуже велика проблема в тому, що не вистачає хорошої української літератури для підлітків. Але ж писати для дітей – це зовсім інше, з ними потрібно бути щирими та відвертими, а це не кожному доступно. Потрібно достукатися до дітей, щоб вони тобі довіряли, читали цю книгу із задоволенням і орієнтувалися на тебе як на внутрішній голос автора.

 

1

 

-          Чи плануєш написати щось для дітей та підлітків?

 

-           У мене є «Смачна абетка», яка скоро вийде друком.  Для дітей зараз пишеться дві казки. Це більше для маленьких дітей, віком від трьох до восьми років. Мені подобається писати для дітей, більше того,  в мене немає іншого вибору, тому що у мене є діти, які хочуть щовечора нову казку, новий віршик і підкидають мені дуже цікаві ідеї.

 

-          Що для тебе означає така життєва категорія як успіх? Що варто робити для того, щоб бути успішним у сфері мистецтва?

-          Треба, напевно, запитати того, хто його вже досягнув, успіху в сфері мистецтва (усміхається). Для мене успіх – це коли знаходишся в гармонії з собою, тобі подобається те, що ти робиш. Воно тебе не напружує не дратує, коли ти отримуєш задоволення від процесу і від діяльності, якою ти займаєшся. Успіх – це коли ти ставиш перед собою якусь мету, робиш до неї впевнені кроки і отримуєш на виході цю мету.

 

 

 

 




← Вернуться обратно



Оставить комментарий


 


ФИО *
Контактные телефоны
Текст сообщения *
Ваш e-mail *
captcha

Поля, отмеченные *, являются обязательными для заполнения