Шлях спецпризначенця – дистанція з якої важко зійти



Шлях спецпризначенця – дистанція з якої важко зійти


 

 

Ви не побачите їхніх облич, не дізнаєтесь справжніх імен, не почуєте зайвих слів. Натомість, відчуєте силу, нескореність духу та залізну витримку, які, насправді, вартіповаги. Кожному з них доводиться проходити шлях, всіяний низкою перешкод. Дехто вже має чималий бойовий досвід, а хтось тільки мріє присвятити своє життя надскладній службі, щоб майже кожного дня зазирати в очі небезпеці. Не варто дивуватися, адже для них це і спеціальне завдання, і доля, і покликання водночас. Воїни погодилися відкрити деякі таємниці свого складного та повного небезпек життя – життя спецпризначенця.  

 

Підрозділи спеціального призначення (- далі спецназ) сформовані в Національній гвардії України (далі -НГУ), Національній поліції, Службі безпеки України, Сили Спеціальних Операцій входятьі до складу Збройних сил Українита інших збройних формувань. За словами командувача НГУ Юрія Аллерова (інтерв’ю на сайті «Сегодня»), конкурс в спецназ дуже високий: з 700-800 кандидатів відбирають всього 50-60 осіб.

Саме психологічна стійкість, відмінне здоров’я, висока мотивація та патріотизм спецназівців є одним з критеріїв протидії гібридній війні з якою зіткнулася наша держава бо, як показує досвід,скажімо Ізраїлю,саме точність, мобільність та результативність дій спецназівців є одним з першочергових факторів протидіїворожим силам. Але все починається з навчання…

 

 

Через навчання до омріяної служби

 Під час нашої зустрічі, командиру 1-го відділення 214-ї навчальної групи взводу спецназу Національної Академії Національної гвардії України (далі - Академія) Владиславу (прізвища в зв’язку з секретністю не розголошуються –Ред.)залишалося декілька тижнів до випуску. Курсант вступив до Академії відразу після завершення строкової служби. Ще під час служби в армії він проходив навчання в школі сержантів, тож в Академії його відразу призначили на посаду командира відділення. Владислав ні хвилини не шкодує, що 4 роки присвятив навчанню і потрапив саме до взводу спецпризначення. До них звісно набагато вищі вимоги, особливо це стосується фізичної підготовки. Ще в період відбору, під час проходження курсу молодого бійця відбираються кращі серед кращих. Основним критерієм є здача іспиту з фізичної підготовки, яка складається з трьох комплексів – підтягування, біг та тест Купера. На тих, кого зарахували до взводу спецпризначення, окрім посиленої фізичної підготовки очікує ще й парашутна та гірська підготовка. Існують серед курсантів і свої правила, які відразу свідчать про рівень, скажімо, що нижче ніж на 5балів не прийнято здавати іспит з фізичної чи вогневої підготовки. Найбільше Владиславу подобаються вправи наперекладині, біг на короткі дистанції та подолання загальновійськової смуги перешкод, але найяскравішим моментом за весь період навчання він вважає стрибки з парашуту (стрибки з висоти 600 м)та показові виступи (щорічні виступи, які включають прийоми рукопашного бою з вогнепальною зброєю, ножем і без зброї, тактичні порядки груп та індивідуальні вправи рукопашного бою в парах). «Порівняно з першим і четвертим роком навчання ти розумієш, що викладачі вклали в нас дуже багато і дали нам знання, які ми з гордістю можемо показати у військах і в подальшому навчити солдат у військових частинах», - говорить курсант. За розподілом, після навчання Владислав потрапить до військової частини 3014 – Одеса. Після року служби він планує складати іспити для служби в окремому загоні спецпризначення. Досвід командира відділення також вважає позитивним фактором для побудови майбутньої кар’єри, адже кожен з 22 курсантів у групі має свій погляд на ту чи іншу ситуацію, тож до кожного треба знайти підхід. А от вимогливість до себе та оточуючих курсант вважає найпершою рисою, яка закарбувалася під час навчання: «Якщо треба щось зробити, то я докладу до цього максимум зусиль, буду направляти своїх підлеглих, щоб у них була мотивація до виконання поставленого завдання», - зазначив майбутній спецназівець. Будемо сподіватися, що мрія Владислава здійсниться і один з підрозділів НГУ отримає добре організованого військового, який впевнено йде до своєї цілі, адже користується девізом справжнього спецпризначенця: «Вище! Більше! Сильніше!».

 

 

 

Зрозуміло, що стати частиною колективу спецпризначення справа далеко не з легких. Тому серед військових групи спеціального призначення, яка дислокується в Східному територіальному управлінні Національної гвардії України (далі – СТУ НГУ)випадкових людей немає. Окрім належного стану здоров’я кандидат повинен пройти співбесіду та психологічне тестування, адже важливими для роботи в спецпідрозділі є швидкість думки та емоційна стабільність. Наступним етапом при відборі є фізичне тестування: біг 5 км за 23 хвилини, підтягування – 20 разів, присідання – 95, віджимання – 60 та  прес - 95 за 2 хвилини.Після зарахування до групи спецназу новоприбулому сумувати не дозволять. Коли група знаходиться в частині (пункт постійної дислокації), то з 9:00 до 17:30 проводяться заняття з фізичної та вогневої підготовки, тактики і військової топографії (орієнтування на місцевості), інженерної (вивчення тактико-технічних характеристик озброєння, яке закріплено за штатом підрозділу) та медичної підготовки. Кожен має своюперсональну професію: гранатометника, снайпера чи розвідника. При цьому, служба не обмежується часом, адже незалежно від періоду доби можепролунати наказ і загінздатен виїхати в будь-який регіон України для виконання завдання різної складності. Кожних 4 сезони на рік відбуваються тижневі польові виходи. Протягом трьох місяців на рік спецназівці перебувають в районі проведення Операції Об’єднаних Сил на території Донецької та Луганської областей (далі - ООС). Бійці постійно вдосконалюють свої навички, користуючись досвідом іноземних колег. Так, з 2015 року спецназівці є учасниками багатонаціональних навчань «Rapid Trident», які організовуються американськими військовими та проходять у Золочеві. Це лише загальний перелік того, що стало невід’ємною частиною для 16 військових групи спецпризначення до яких належить і Валентин.

 

 

Головне – зробити правильний вибір

Ще під час проходження служби в Збройних Силах України, Валентина не покидала мрія про Внутрішні війська, якій судилося збутися. Після закінчення Інституту внутрішніх військ (нині Академія) його було направлено до військової частини № 3035 м. Луганськ. Коли розпочалися події Революції гідності в Києві, Валентин брав участь у складі підрозділу з підтримки правопорядку. Під час однієї з сутичок він отримав вогнепальнепоранення, а після лікування був направлений назад доЛуганська. Саме в той момент, ледь відчутно чулися перші голоси сепаратизму і зовсім скоро Валентин зіштовхнувся з вибором, який кардинально змінив його життя.

«З березня 2014 року на території Донбасу вже розпочалися процеси з організації захоплення територій та розстановки блокпостів незаконними збройними формуваннями. Наша військова частина довго трималася, але після захоплення території управління військовим містечком була передислокована до Харкова. Було сформовано нову бригаду на території Східного територіального управління. З усього, що побачив та пережив можу зробити висновок, що ті військові, які повернулися з непідконтрольних територій на територію підконтрольну Українізробили правильний вибір, хоча для деяких, Луганщина була не просто місцем проходження служби, але й малою батьківщиною», - розповів офіцер.

Після передислокації частини розпочався набір військових. Валентин зазначає, що набір йшов повільно, планомірно і якісно. Відбиралися тільки ті люди, які були добре фізично розвинуті, вмотивовані та дійсно хотіли  жити цим, а також робити спільну справу із взаємодопомогою як одна велика дружня родина.

«Як правило, до нас приходять ті люди, які свідомо розуміють куди вони йдуть, чим вони будуть займатися і що на них чекає. Тобто – це та дистанція з якої не можна зійти, її потрібно пройти до кінця і як говорив мій перший командир: «Смерть – це наша професійна хвороба». Хто це розуміє і не боїться цього, той знаходить себе в цьому колективі. Разом з тим, багато від чого треба відмовитися. Можна сказати, що ти закінчуєш все своє цивільне життя, знаходиш всіх друзів тут. Якщо говорити про родину, то у мене дружина також військовослужбовець і, знаєте, я інколи жартую, коли мене запитують, а чому в тебе дружина служить, тобі самому мало? Говорю, щоб хоча б на роботі бачитися», - усміхається військовий.

 

 

Стосовно завдань, які виконуються спецназівцями, то за одну ротацію (на рік 2-3 ротації) можуть виконуватися різні бойові завдання. Вони можуть бути тижневі, дводенні, триденні, а деякі виконуються за декілька годин. За територіальним виконанням можуть проводитися як на території ООС, так і на території, де СТУ НГУ приймає рішення по залученню групи.

«Все залежить виключно від самого завдання. Є завдання, які потребують окремих сил, засобів, кількості озброєння, техніки, боєприпасів. У таких випадках командиром приймається рішення на залучення тих чи інших засобів. При виконанні бойових операцій ми здійснюємо стандартні військові дії – це оцінка сил противника, власних та приданих сил і всебічногозабезпечення, після чого приймається певне рішення. Скажімо, на території ООСми виконуємо розвідувальні завдання: вихід у сіру зону, спостереження та збір інформації промісцезнаходження та особливості руху противника, накопичення ним бойової техніки і навіть можливих планів дій. Після отримання достатньої інформації, старшим керівництвом може прийматися рішення про знищення позицій противника», - ділиться спецназівець.

А на питання про ризики, складність та небезпечність своєї професії  Валентин із впевненістю додає: «Я у 2014 році не склав щит у Києві, а тут я не складу автомат. Вважаю, коли ти вже обрав професію то йди до кінця, допоки тебе не зупинять або поки ненастане пенсійний вік. Іншого варіанту я не бачу – це професія на все життя».

У миротворчих місіях українські спецназівці завжди в пошані

За 26 років участі України в міжнародному миротворчому процесі, понад дві тисячі представників НГУ та поліції збагатилися неоціненним професійним досвідом. На сьогодні, 16 військовослужбовців НГУ приймають участь в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (місії ООН): Демократична Республіка Конго, Південний Судан, Ліберія, Штаб-квартира ООН. З метою впорядкування участі військовослужбовців НГУ в міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки ООН, на базі військової частини 2260 створено відділення забезпечення миротворчої діяльності НГУ. А от про специфіку миротворчих місій з власного досвіду знають два військовослужбовці. Хоча й пройшло вже 10 років від завершення миротворчої місії в Косово, але їхня пам’ять добре відтворює картини з військового життя, деколи перенасичені контрастом.

Обоє військових брали участь у миротворчій місії протягом року - з грудня 2007 по грудень 2008-го. Український підрозділ було сформовано з 3 взводів по 33 військовослужбовці та 10 військових для штабу, враховуючи близько 500 осіб охочих (!). Жорсткий відбір (медичний огляд, тести з фізичної підготовки, психологічний відбір)та підготовку кандидати проходили в навчальному миротворчому центрі Віта Поштова при Київському Національному Університеті Внутрішніх Справ. Протягом місяця вдосконалювали свої навички з вогневої, тактичної, гуманітарної (знання англійської мови) підготовки та водіння бойових машин. Після направлення до Косово база українських миротворців розміщувалася в м. Гниляни, а потім була переміщена до Північної Митровиці. Основною задачею миротворців було забезпечення миру та стабільності в регіоні, охорона стратегічних об’єктів та перевірка транспортних засобів на наявність наркотичних речовин та зброї. Ключовим моментом для наших військових був штурм Митровецького суду 17 лютого 2008 року, адже основний тягар пішов саме на український підрозділ, який тоді займав першу лінію оборони. Від дій агресивно налаштованих протестувальників було поранено 25 військових та загинув старший лейтенант Ігор Кіналь. Попри все, період миротворчої місії нацгвардійці не забувають, адже їхній підрозділ був справжнім чоловічим колективом у якому невід’ємну роль посідала дружба, людяність та згуртованість.

 

 

Павло – майор, викладач НАНГУ (на момент участі в миротворчій місії проходив службу в підрозділі спецпризначення військової частини № 3036 - Дніпро)

«Миротворча місія, безумовно, змінила мене на краще. Я переглянув свої приорітети та життєві позиції, познайомившись з багатьма військовими, які є моїми друзями й до сьогодні. Більше став цінувати своє життя та оточуючих. Отримав виключний бойовий досвід, адже служба проходила на високому рівні. Якщо знову з’явиться можливість взяти участь у миротворчій місії, то я не проти поїхати, але вже в якості командира чи замком взводу».

Кит 1 – старшина підрозділу спецпризначення СТУ НГУ

«Будучи в складі місії я побачив нову армію, де військовий займається виключно вдосконаленням своєї професійної діяльності, зовсім не переймаючись побутовими питаннями. Досвід отримав колосальний, але вважаю, що той досвід, який ми зараз отримали на Сході є унікальним, адже жодна армія світу не зіткнулася з такою гібридною війною як Україна. Переконаний, що ми все здолаємо. Головне – знати, що ти це робиш для когось і для чогось, а ще волю мати залізну, ціль поставити високу та вірити, що все здолаємо».

Командир – розум, серце та сила спецназу

Очільник підрозділу перш ніж стати командиром загону спецпризначення пройшов не простий шлях, який,тим не менш, наповнив його життя професійним досвідом. Після закінчення Інституту танкових військ, за розподілом він потрапив до загону спецпризначення по боротьбі з тероризмом «Омега» в якому проходив службу з 2008 по 2016 рік. У 2014 році брав участь у спецопераціях в зоні АТО. Від груп противника тоді звільнили Красний Лиман, Вуглегірськ та Ясинувату. Потім був рік служби в Головному управлінні НГУ та сьогоднішня служба в СТУ НГУ. У підпорядкуванні командира підрозділи забезпечення, ланка управління, тил, особи, які відповідають за озброєння групи забезпечення та бойові групи, які безпосередньо виконують завдання. Говорить, що організовувати їх не важко, адже всі дорослі та мотивовані люди. 

«Спецпризначенець – це особлива людина. Скажімо, є різні люди, які займаються дайвінгом, стрибають з парашуту, але це не означає, що вони зможуть і захочуть проходити службу у підрозділах спецпризначення НГУ, тому що це специфічний підрозділ. Ми виконуємо дуже багато завдань, які інколи бувають не так фізично як морально важкими. Вони не завжди пов’язані із ООС, можуть бути спрямовані на вирішення внутрішніх конфліктів у регіонах. Тож спецпризначенцем може бути морально стійка людина, не завадить і міцний тил. Добре коли є родина і дружина розуміє, що їїчоловік виконує бойові завдання по захисту Батьківщини та підтримує його, - підкреслює командир. - А ще, спецназівці часто боряться зі стереотипами. Багато хто бачив фільми, де дужі та молоді хлопці з легкістю виконують надскладні завдання, насправді, все набагато інакше. Справжнє життя спецпризначенця як у нашому підрозділі, так і в інших ніколи не буде повністю розкрито, адже ніхто не покаже як все відбувається насправді. Як люди переживають, готуючись до зустрічі з небезпекою, яка стала частиною їхнього життя».

 

 

 

Фото надані прес-службою НА НГУ, СТУ НГУ та викладачем НА НГУ Павлом

 

Альона Руденко

Оставить комментарий




ФИО *
Контактные телефоны
Текст сообщения *
Ваш e-mail *
captcha

Поля, отмеченные *, являются обязательными для заполнения