Роздержавлення ЗМІ: Чи такий страшний вовк, як його малюють?



Роздержавлення ЗМІ: Чи такий страшний вовк, як його малюють?



Роздержавлення ЗМІ:  Чи такий страшний вовк, як його малюють?

 

 

Україна перебуває на сьогодні під «рясним дощем» реформування. Не стала винятком і сфера ЗМІ. Перші відголоски щодо реформування зазначалися ще 1998 року — тоді КМУ визнав доцільним розробку концепцій роздержавлення засобів масової інформації, але реальні зміни відбулися лише через 17 років, коли 2015 року було прийнято Закон України «Про реформування державних і комунальних засобів масової інформації», а разом із ним редакції отримали багато головного болю, адже, вийшовши з-під крила державницьких опікунів, мають відтепер самі заробляти на хліб насущний. Що означає процес реформування для українських ЗМІ? Які існують проблеми у зв’язку з прийняттям Закону та що чекає на них у майбутньому? Відповіді на ці питання намагався знайти журнал «Губернія».

 

Роздержавити! Більше очікувати не можна…

Українським ЗМІ не варто боятися процесу реформування або простіше — роздержавлення, а, навпаки, поставитися до нього як до нового етапу розвитку ЗМІ та їх переходу на більш демократичний щабель. Потрібно зрозуміти, що ми це робимо не для Парламентської асамблеї Ради Європи, а заради розвитку власної держави. Не заангажовані ЗМІпрацюють на всіх споживачів інформації, а не на якихось конкретних чиновників. Більше того, нам є з кого брати приклад. Поділитися своїм досвідом з Україною можуть сусіди зі Східної Європи, оскільки для більшості з них процес роздержавлення завершився ще в 1990-х роках.

Питання реформування ЗМІ є одним із ключових для Національної Спілки журналістів України. В інтерв’ю одному з черкаських видань Голова НСЖУ Сергій Томіленко зазначив наступне: «Дуже важливо, щоб унаслідок роздержавлення комунальні ЗМІ перейшли не до рук політичних ділків, а до професійних журналістів, які в інтересах місцевих громад продовжували б видавати приватні або суспільні газети». Це надзвичайно важливий момент, адже, враховуючи рівень корумпованості держави та не надто досконалі законодавчі норми про доступ до інформації, які не дуже сприяють успішному й прозорому процесу приватизації, реальні власники медійних компаній часто залишаються невідомими, а легального способу їх встановити немає.

 

 

Яка ж статистика реформованих ЗМІ на сьогодні? За даними Держкомтелерадіо на 01. 06. 2018 із 733 видань реформовано 209. Лідирують по реформуванню Вінницька, Волинська, Миколаївська та Чернігівська області. Не зовсім позитивні результати показують Закарпатська (жодного видання не роздержавлено), Київська, Полтавська та Львівська області.

 

Харківщина + реформа ЗМІ = «золота середина»

Харківська область показує позитивну динаміку в процесах реформування ЗМІ — 50% районних газет уже роздержавилися. За словами голови ХОО НСЖУ Олександра Голуба, чиновники не дуже задоволені тим, що процес реформування нарешті розпочався, тож часто зустрічаються випадки його затягування, але потрібно пам’ятати, щозакон чітко передбачає, якщо до 2019 року не роздержавився, то забирають свідоцтво, а відтак — не маєш права видавати газету й тоді створюй нову, але доведеться співпрацювати на конкурентних засадах, тож деякі журналісти також цьому не раді.

— Багато зіткнень виникає й навколо майна, яке влада не хоче віддавати редакціям. А ще, часто виникає бажання поставити на чолі колективу редакції когось зі своїх і, таким чином, отримати не тільки лояльне ставлення, але й можливість продовжувати впливати на те, як подається у ЗМІ робота місцевої влади, тож журналістам слід бути обачними в цих питаннях.

Болючим для представників ЗМІ залишається проблема фінансування. Яким чином можуть заробляти районні газети? По-перше — це гроші від реалізації тиражу. По-друге — виручка від реклами. Останнє — це дотації від місцевої влади, вони можуть сягати 50%, але для цього законом передбачено укладення договору на висвітлення діяльності місцевої влади», — наголосив Олександр Голуб.

 

 

Найкращий шлях для розуміння ситуації, яка склалася в регіональному медіа-просторі, — почути інформацію від тих, хто його творить. Успішно пройшло процес реформування районне видання Ізюмщини. Директор ТОВ «Обрії 1919», голова асоціації регіональних ЗМІ Костянтин Григоренко зазначив, що трудовий колектив прийняв рішення про реформування в березні 2016 року, процес перетворення тривав рік, а вже у травні 2017-го члени колективу стали засновниками ТОВ «Обрії 1919».

«У нас великих проблем не було. Засновники з розумінням поставилися до виконання Закону «Про реформування державних і комунальних ЗМІ», — говорить Костянтин Олександрович.

Директор переконаний, якщо маєш бажання працювати, особливих проблем із фінансуванням не виникатиме.

«Другий рік поспіль ми на повному самостійному господарському фінансуванні. Наші основні доходи — це кошти від реклами, на другому — кошти від передплати, потім — від роздрібної торгівлі, реклами на сайті та спецпроектів. Маємо договори на висвітлення діяльності міської і районної ради — це приблизно 10% від загального бюджету редакції. Цього року отримали міні-грант, втілюємо в життя проект зі створення власної відео-студії. Вже почали здійснювати прямі відео-зв’язки та заробляємо перші кошти на цьому проекті», — розповів пан Григоренко.

 

 

У роздержавленні журналіст не вбачає проблеми, вони є в дещо іншому, що й заважає розвиватися ЗМІ, а особливо — друкованим.

«Головна проблема — це не партнерські за своєю сутністю стосунки з видавцями монополіста доставки преси — ПАТ Укрпошта. На мій погляд, менеджери Укрпошти намагаються взагалі ліквідувати інститут передплати. За останні два роки тариф на доставку преси зріс майже на 100%. Сьогодні листоноші пропонують споживачам спочатку купити в них ковбасу, а лише потім — передплатити періодику. Наступна серйозна проблема — відсутність власного виробника паперу. Видавці закуповують папір в Росії або в Європі. Вартість паперу за тонну сягнула 24000 грн., обіцяють — 28000! Прогнозую: зважаючи на ціни на папір і доставку — різке скорочення об’єму сторінок друкованих видань або взагалі закриття друкованих версій», — поділився думками Костянтин Григоренко.

 

Консультації медіа експертів — крок до розуміння ситуації

Для Ігоря Федоренка надання юридичних консультацій є складовою частиною проекту Тернопільського прес-клубу«Комплексна підтримка друкованих ЗМІ різних регіонів України в процесі роздержавлення та налагодження їхньої самостійної діяльності». Звернення надходять як письмові, так і по телефону на «гарячу лінію». Кількість звернень нерівномірна, інколи буває до шести дзвінків на день, інколи — кілька днів жодного звернення. Запитання виникають переважно по самій процедурі реформування, присутні також прохання надати зразки документів.

На думку юриста, найбільш проблемними моментами в законі «Про реформування державних і комунальних ЗМІ» є незахищеність трудового колективу та неможливість виконання деяких норм закону.

«В процесі реформування засновники звільняли редакторів. Поновлення редакторів судом в більшості випадків не виконується. Редактори звільняли працівників і розподіляли частки в статутному капіталі новостворюваного підприємства на свою користь. І в першому, і в другому випадку звільнені члени трудового колективу були усунуті від участі в реформуванні. Стаття 13 Закону «Соціальні гарантії працівників реформованих друкованих засобів масової інформації» всього лише зобов’язує засновника (співзасновників) у разі скорочення штату редакції друкованого засобу масової інформації внаслідок реформування виплатити компенсації, згідно законодавства, по суті — дублює приписи Кодексу законів про працю України.

Має місце і проблема поділу часток у статутному капіталі новостворюваного підприємства. Непоодинокі випадки, коли редактори намагаються отримати 50 і більше відсотків статутного капіталу, що призводить до конфліктів, звільнень і судових справ. Законом не враховані випадки, коли трудовий колектив є співзасновником комунального підприємства. Частки співзасновників не визначені, нерухоме майно, придбане редакцією за всі роки свого існування за кошти, зароблені трудовим колективом, передається в комунальну власність територіальної громади.

Проблема, яка не має вирішення  неприйняття радою рішення про реформування редакції. Згідно частини 1 статті 4 Закону: «Рішення про реформування друкованого засобу масової інформації та редакції приймається їх засновниками (співзасновниками) за участю трудового колективу», і якщо таке рішення не приймається, відповідно й не починається процес реформування. Найпоширеніша ситуація  це, коли на сесії ради не набирається потрібна кількість голосів. Суд тут не допоможе, бо зобов’язати раду проголосувати, прийняти певне рішення не передбачено чинним законодавством. Залишається або йти до влади домовлятися, або чекати визнання в січні 2019 року недійсним свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації та наступного звільнення. Законопроект містить статтю 81, якою хочуть доповнити Закон. Ця стаття передбачає випадок, коли реформування не відбулося з вини власника, а колектив редакції самостійно створює нове підприємство. Такий шлях потребує власних коштів трудового колективу і знов таки судів, щоб отримати майно редакції.

За час дії проекту були різні випадки, але якщо колектив редакції займає активну позицію, бореться за свою газету, а не сидить склавши руки й чекає, коли хтось все за них зробить, то такий колектив досягає успіху попри всі перешкоди», — переконаний Ігор Федоренко.

Після вирішення будь-якого питання завжди залишається «post factum», не винятком є й реформування ЗМІ.Потрібно бути готовими до того, що все не буде так гладко. Цілком можливо, що після роздержавлення українські ЗМІ зіштовхнуться з проблемою засилля іноземних інвесторів або ще гірше — концентрації власності видань у руках якогось медіамаґната. Тож варто прислухатися до слів науковця Оксфордського університету Пітера Байомі-Лазара: «Умовами доконечними є прозорість і гласність процесу приватизації, як і існування механізму суспільного контролю за ним». Чудові слова, але чи стануть на цей шлях українські медіа? Варто замислитися, бо навіщо тоді робити масштабні зрушення, залишаючись при цьому на місці. Українські ЗМІ потребують свободи, а вона має бути всеохоплюючою.


Альона Руденко

 

Оставить комментарий




ФИО *
Контактные телефоны
Текст сообщения *
Ваш e-mail *
captcha

Поля, отмеченные *, являются обязательными для заполнения