Чи може книжка стати… прибутковою?



Чи може книжка стати… прибутковою?

На сьогодні, як здається, книжкою забезпечений кожен українець. І тут постає питання стосовно не тільки звички читати, але й можливості придбати книжку.

 

Зазвичай ми йдемо до книгарні і вже знаємо чого хочемо, але навіть активним читачам буває нелегко стримати емоції, бо книжки зазнають суттєвих стрибків у ціні. Тож для того, щоб прочитати дійсно якісну книжку, треба викласти близько 150-200 гривень. Здавалося б, що за такими розцінками, всі, починаючи від письменника й завершуючи власником книгарні мали б жити на широку ногу. Звісно, милостиню з них ніхто не просить, тим більше, коли йдеться про Харків, але багатіями їх також не назвеш. Вдумайтеся тільки, адже 80% поліграфічних потужностей всієї України зосереджено в Харкові, діє велика кількість видавництв, про письменницьке середовище взагалі нема чого казати, бо воно на диво розмаїте. Але, коли економіка пасе задніх, то навіть такому місту-велетню як Харків не до літератури.

 

Письменники не у виграші

Леонід Тома прозаїк, поет, драматург. «У нас немає централізованого розповсюдження книги — це найбільша біда, що зводить всю книгоіндустрію до рівня жалюгідної ремісничої діяльності. Такий стан речей пов’язаний не тільки з тим, що електронні носії забрали читача, але й з тим, що дуже часто за яскравою палітуркою немає якісного тексту, адже процес ніким не контролюється, й фактично сьогодні будь-хто може видати книгу, якби тільки були гроші. А читач відкриває таку книгу й розчаровується не тільки в ній, але й у літературі взагалі.

В державі передбачаються кардинальні зміни, і якщо це справді відбуватиметься, то у нас неодмінно підвищаться тиражі. Треба вчитися не тільки в друзів, але й у ворогів. У Росії, приміром, меценати створили літературний фонд, а у нас є люди, які володіють колосальними статками і для них виділити якийсь мільйон на розвиток літератури — це як для нас з вами дати десятку. Уявляєте, якби вони витратили невелику частину своїх коштів на книговидавництво, адже література нам потрібна, як зброя. Вдумайтеся, на Донбасі не було нічого українського. Спочатку прийшла чужа культура, а за нею солдат», — констатує Леонід Васильович.

 

Галина Крук — українська поетка, перекладачка. «Будь-яку книжку можна розрекламувати. Я колись працювала з рекламою книжок і добре знала як їх продати, але не факт, що їх читатимуть. Але для мене головним є те, щоб книжку не просто купили, а прочитали. Здається, що в Україні цей момент недооцінюють. Я не випадково намагаюся їздити з презентаціями, тому що коли спілкуєшся з читачем, бачиш його очі та реакцію – це зовсім інша форма спілкування! Книжка має бути цікавою, адже читача не обдуриш. Читач може раз купити книжку, «повівшись» на рекламу, але потім, якщо ця книжка не виправдала сподівань, то він взагалі нічого не купить, тому треба писати тільки гарні книжки», — говорить пані Галина.

 

Кассандра Рімскі — поетка-перформансистка. «Думаю, письменницьке середовище все більше стає модною тусовкою, тобто й писати, й читати зараз в тренді. Стосовно рентабельності, ринок книжок є доволі маргінальним, а українська література є його невеликою частиною, тому сумніваюся, що на продажу книжок сьогодні можна багато заробити. Заробітки йдуть, скоріше від побічного. Зазвичай, гроші отримують від паралельної діяльності – видавничої, концертної чи театральної. Особисто я працюю в сфері літературного перформансу. Це повноцінна дія, яка відбувається у визначеному місці, у визначений час — як театр, який потребує акторської майстерності. На щастя, проблем з майданчиками зараз немає, їх навіть забагато. Хоча ми живемо в такий час, коли дуже важко давати прогнози, але я думаю, що з сучукрлітом все має бути добре», — впевнено прогнозує пані Кассандра.

 

Арсеній Троян — письменник, активний учасник харківського літературного слему. «Я вважаю, що для письменника талант — це чудово, але реклама все одно потрібна. Видавці в цьому не дуже зацікавлені, а письменнику, навпаки, щоб «розкрутитися» — потрібен піар. У мене особисто 2016 року вийшла збірка сучасної харківської поезії та прози, яку можна вважати проектом піару власними силами. Книжку було надруковано накладом 100 примірників у видавництві «Права людини». Уже при виході книжки я зіткнувся з проблемою, адже її не взяла на реалізацію книгарня «Є». Посередник так і сказав, якщо ви початківець, то книгарня збірку не візьме, Було дуже шкода, адже я серйозно розраховував саме на книгарню, й залишалася проблема з фінансуванням, адже кошти збирали самі, тож фінансове питання є серйозною перепоною на шляху до того, щоб випустити книжку. Взагалі, ми потребуємо якісної літератури, але потрібно пам’ятати, що навіть якісна література без хорошої реклами ризикує залишитися на полицях книгарень», — вважає пан Арсеній.

 

Точка зору видавництв

Наталія Коваль — керівник департаменту дитячої літератури видавництва «Ранок». «Ринок дитячої літератури — це те, що в Україні активно розвивається. Ми бачимо це по нових видавництвах та новій літературі. Книжковий бізнес може бути прибутковим, але треба зрозуміти, що є трендом і що є цікавим нашому споживачеві, як не крути, але до нього треба йти і прислухатись до його потреб. Щоб виробляти продукцію для дітей, треба їх дуже любити. Бо коли ти емоційно відчуваєш свою аудиторію, тільки тоді від неї може піти зворотній зв’язок, який допоможе книжковому бізнесу розвиватися. Якщо він орієнтований тільки на прибуток, то не буде функціонувати, або функціонуватиме зовсім короткий час.

Я впевнено можу сказати про наше видавництво, що ми точно будемо набирати нових обертів, нових можливостей для нашого читача. Будемо й надалі прагнути залишатися першими», — наголошує Наталія Миколаївна.

 

Анатолій Стожук — письменник, директор видавництва «Майдан». «Раніше в Україні було таке об’єднання «Укркнига», яке на своїх складах акумулювало літературу, що видавалася видавництвами. Це об’єднання мало розгалужену мережу книгарень по всій Україні. Тобто, до середини 90-х років існувала ідеальна система книгорозповсюдження, яка поступово була ліквідована, а от на заміну їй не прийшло нічого. Сьогодні не існує централізованого книгорозповсюдження, адже великі видавництва, такі як, скажімо, «Фоліо» мають свою мережу книгарень. Інші ж книгарні, такі як книгарня «Є», не завжди доступні для видавців. Книга сама по собі — прибутковий продукт, але вона стає прибутковою тоді, коли книжка продається. Сучасний літературний процес характеризується тим, що кількість найменувань зростає, а тиражі мізерні, не є винятком і «Майдан». Здебільшого, українські видавці віддають перевагу перекладній літературі, хтось вдало це робить, а хтось ні», — зазначає Анатолій Петрович.

 

Юлія Святенко — керівник комерційного відділу видавництва «Фабула». «Вважаю, що агресія з боку Росії дала поштовх для розвитку української книговидавничої галузі, яка стала більш рентабельною. Активно купуються авторські права, скажімо, на бізнесові книги. За останній рік достатньо поширилася програма розвитку бібліотек, і це поштовх для видавців, адже вони можуть висувати свої книги на тендери, а держава робить закупівлю. Ми подавали заявку на тендер «Українська книга» і у нас взяли книжку «Чигиринський сотник» Леоніда Кононовича.

На жаль, українським авторам дуже важко вийти на міжнародний рівень. Треба брати участь у міжнародних книжкових виставках, а це теж не дешеве задоволення для видавців. Велику надію в цьому відношенні покладаємо на Інститут книги, можливо він якось буде допомагати нашим авторам. Нам дуже хочеться відкривати молодих літераторів, тож якщо вони талановиті, то ми завжди раді співпрацювати, для цього у нас є серія «Дебют».

Стосовно розвитку книговидавничої галузі, то все залежить від розвитку країни в цілому, але я сподіваюся, що все ж таки відсоток книжок, які видають українською мовою, збільшуватиметься, а вітчизняні автори стануть відомими за межами нашої країни. До речі, дуже хотілося б щоб були екранізації книжок українських письменників. Нещодавно до нас зверталися американські продюсери, які хотіли ознайомитися з «Green Card» Володимира Кошелюка, але такі випадки поодинокі», — розповідає пані Юлія.

 

Останні в ланцюжку — книгарні

 

Данило Махно — адміністратор книгарні «Є» на Сумській, 3. «Насправді, книжкові магазини стоять перед великим викликом: оскільки книжки — це не товари першої необхідності, то й, відповідно, в людей є відносно менша потреба їх купувати. Тобто, рентабельність не є великою. Але наша мережа книгарень «Є» існує вже десять років, і упродовж цього часу ми максимально намагаємося розвивати в українського читача любов до літератури. Завжди в нашій мережі була і є велика частина аудиторії, яку приваблює якісний сервіс, ширші можливості ознайомлення з книжкою (у книгарнях можна сісти за столик і почитати книжку перед тим, як її купити), а також різноманіття заходів (презентацій, зустрічей — і не тільки з авторами, а й з видавцями, політиками, бізнесменами).

Ми співпрацюємо з усіма видавництвами. Головний критерій — аби зміст їхніх книжок не порушував законодавство, не був антиукраїнським чи містив образливий контент. Книжки сучасних письменників, особливо молодих, купують мало, здебільшого — під час презентацій (не враховуючи Сергія Жадана — цей завжди продається). Наша мережа розширюватиметься. Це точно. Починають з’являтися нові книгарні вже з новими європейськими стандартами. Люди поволі звикають до того, що якісні книжки не дешеві. Ринок розвивається. Деякі видавництва й автори вже зараз виходять на міжнародний рівень. Так триватиме й далі, коли не буде форс-мажорів в політиці чи економіці», — переконаний пан Данило.

Що ж, скільки людей, стільки й думок. Але чи вигідно мати справу з книжкою? На це питання існує тільки дві відповіді. І тільки два шляхи. Перший — веде до процвітання всього, що пов’язано з книжкою. Коли ж ми обираємо нинішній шлях, то можна сказати одне. Шкода, коли невдало побудована економіка бере верх над літературою і ставить її перед перспективою ледь жевріючого існування, бо духовність не повинна бути заручницею матеріального.

 

 

Альона Руденко

 

 

 

Оставить комментарий




ФИО *
Контактные телефоны
Текст сообщения *
Ваш e-mail *
captcha

Поля, отмеченные *, являются обязательными для заполнения