Юрій Вінник: «...одна з кращих в Україні»



Юрій Вінник: «...одна з кращих в Україні»

Кафедра онкології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України була реорганізована з онкологічної доцентури ще в 1941 році — за кілька місяців до початку Великої Вітчизняної війни. Однак фактичним відліком її діяльності вважають липень 1945 року.

Про роботу кафедри онкологічної хірургії читачам журналу розповідає її завідувач, доктор медичних наук, професор Юрій Вінник, який успішно очолював Харківський обласний клінічний онкологічний центр з 2008 по 2016 рік.

 

В 2013 і 2015 рр. під керівництвом кафедри онкологічної хірургії ХМАПО та особисто професора Ю. О. Вінника Харків приймав медічну онкологічну спільноту України на національній науково-практичній конференції з сучасних 

 

— Юрію Олексійовичу, нам відомо, що вас називають провідним  ученим і хірургом, який щорічно здійснює близько 500 складних високотехнологічних операцій з онкопатологій різної локації. Крім того, ви ведете педагогічну та наукову роботу, поєднуєте її з громадською та науково-організаційною, берете участь у роботі з’їздів, конгресів онкологів і хірургів. Читачам цікаво дізнатися про Ваші наукові розробки та спеціалізацію, унікальність проведених операцій…

— У 1996 року я захистив докторську дисертацію «Хірургічне і комбіноване лікування хворих на рак шлунку з урахуванням гормонального статусу і панкреатичного кровотоку». Моя спеціалізація пов’язана із застосуванням методів оперативного втручання при раку стравоходу, шлунка, підшлункової залози, товстого кишківника, прямої кишки і молочної залози. Маю понад 240 друкованих праць, зокрема 24 патенти на винаходи.  Під моїм керівництвом захищено біля 20 кандидатських дисертацій і 3 докторські. Тож, зрозуміло, що робота пов’язана з локалізацією саме цих хвороб, а також із вирішенням певних науково-методичних, педагогичних та адміністративних питань, які регламентують діяльність кафедри.

 

— Хто заснував кафедру, яку ви сьогодні очолюєте?

— Першим організатором і керівником доцентури та кафедри в довоєнний період був професор Я. Л. Поволоцький. У післявоєнний період протягом другого півріччя 1945 р. роботою кафедри керували доц. С. І. Павленко; протягом січня — вересня 1946 р. — доц. Н. М. Міхедько. З вересня 1946 р. до травня 1950 р. кафедру очолював заслужений діяч науки, професор Г. М. Гуревич, а з 1952 р. по 1954 р. — доц. Н. М. Воронцов; із 1954 по 1955 р. кафедру очолював доц. В. В. Мілонов.

На кафедрі проводилися курси спеціалізації з онкології, які комплектувалися майже винятково з хірургів і гінекологів. 1947 р. на кафедрі навчалося 23 лікарі, 1949 р. — 37.  З 1950 по 1955 р. проведено 2 цикли спеціалізації з онкології для хірургів і 1 цикл спеціалізації для гінекологів — усього 48 фахівців. Крім того, проведено 2 цикли вдосконалення з онкології для хірургів — 30 осіб.

 

— Створення кафедри було пов’язано з поширеням захворюваності серед населення?

— Звичайно, і, відповідно, з необхідністю підготовки кваліфікованих фахівців і науковців цього профілю. Протягом першого періоду існування кафедри (1946–1955 рр.) її співробітниками були опубліковані 15 наукових праць. За цей період підготовлені й захищені дві кандидатські дисертації. Водночас розроблена методика операції при раку прямої кишки й раку верхньої щелепи, досліджувались можливості хірургічного лікування раку кардіального відділу шлунку й стравоходу. Працівники кафедри надавали консультативну допомогу лікарям Харкова та інших областей України.

Із березня 1959 р. кафедра стає профільною з напрямку «Онкогінекологія». Її завданням стало вдосконалення майстерності  акушерів-гінекологів з онкології. Очолювала кафедру на той час і до березня 1971 року професор С. І. Павленко.

До 1966 року базою кафедри був Харківський рентгенорадіологічний інститут. У березні 1966 р. кафедра збільшила обсяг роботи у зв"язку з тим, що тут почали отримувати знання з онкології хірурги й база перемістилася в обласний клінічний онкологічний диспансер. З 1959 по 1966 р. співробітниками кафедри опубліковано 46 робіт щодо діагностики й лікування злоякісних захворювань. З 1959 по 1966 р. на кафедрі провели 24 цикли вдосконалення гінекологів з онкології (500 лікарів) і 5 циклів удосконалення хірургів (60 лікарів).

Із 1971 по 1988 роки кафедру очолював професор І. М. Милославський. На кафедрі проводилися курси спеціалізації з онкохірургії, онкології, онкогінекології, цикли тематичного вдосконалення з різних напрямків онкології для лікарів усіх спеціальностей. Кафедра була однією з провідних у галузі онкології в СРСР. 

У вересні 1999 року кафедра онкології була реорганізована у дві кафедри: онкохірургії та онкогінекології, онкології та дитячої онкології. Із січня 2008 року в результаті нової реорганізації кафедра онкологічної хірургії почала свій самостійний шлях.

 

— Її очолили ви, на той час уже доктор медичних наук і професор?

— Так. Щорічно на кафедрі навчаються близько 160 лікарів-онкохірургів з онкодиспансерів і спеціалізованих відділень усіх областей України, лікарі-хірурги, лікарі загальної практики та сімейної медицини, терапевти, онкологи із центральних районних, міських лікарень і поліклінік. На кафедрі проходять навчання клінічні ординатори з України та країн СНД. Співробітниками кафедри проводяться цикли первинної спеціалізації й передатестаційні цикли за фахом «Онкохірургія», а також цикли тематичного вдосконалення, готуються лікарі за фахом «Онкологія». У нас також навчаються аспіранти з різних країн Європи, Африки, Азії, захищаються кандидатські й докторські дисертації. Так, у травні 2007 року Харківська медична академія післядипломної освіти відкрила спеціалізовану вчену раду ВАК України за фахом 14.01.07 — онкологія; 14.01.03 — онкохірургія; 14.01.23 — променева діагностика та променева терапія.

 

— Кого з колег-науковців, які готують фахівців, ви б особливо відзначили?

— Педагогічну, науково-організаційну та консультативно-лікувальну роботу здійснюють викладачі кафедри, доценти М. Ю. Козубенко (завуч), А. Ю. Воропай, К. Ю. Пархоменко, Н. Г. Романюк, Г. С.  Єфимова. Асистенти — кандидати медичних наук М. В. Садчикова, О. В. Жук, С. О. Фоміна, Ю. Ю. Бєлєвцова. Співробітники кафедри виконують великий обсяг лікувально-діагностичної роботи: проводять комплексне лікування хворих, зокрема хірургічне, променеве та медикаментозне, надають консультативну допомогу.

 

— Які з досліджень ви вважаєте на сьогодні перспективними і чому?

— З урахуванням багатогранної діяльності співробітників кафедри онкологічної хірургії, основним напрямком науково-дослідної роботи є «Розробка методів комплексного лікування злоякісних пухлин різних локалізацій» і «Розробка вдосконалених методик формування анастомозів шлунково-кишкового тракту». Науковим напрямком роботи кафедри є розробка та впровадження нових методів діагностики й комплексного лікування онкологічних захворювань, найбільш поширених у популяції новоутворень — раку молочної залози, легенів, онкогінекологічних захворювань, злоякісних пухлин абдомінальної локалізації.

В останні 10–15 років поступово, але чітко змінилося сприйняття ролі спеціальних методів у лікуванні розповсюдженого раку. Паліативна терапія проводиться при місцево або віддалено розповсюджених неоперабельних пухлинних процесах у пацієнтів з нерадикальною метою. Поняття паліативної терапії відносно нове в медицині, тож нерідко її нелегко освоїти навіть кваліфікованим лікарям. Термін «паліативний» (дослівно з латинського — «що приховує») застосовується до двох різнорідних медичних категорій: паліативної допомоги й паліативної терапії, які в сукупності становлять паліативну медицину, — область охорони здоров"я, що займається поліпшенням якості життя пацієнтів із прогресуючими формами хронічних захворювань у ситуаціях, коли можливості спеціалізованого лікування обмежені або вичерпані. На відміну від паліативної допомоги, паліативна терапія має на меті не тільки поліпшення якості, але й, що ще важливіше, — подовження життя хворого. Усі основні методи лікування в онкології — хірургічний, хіміотерапія, гормонотерапія, імунотерапія, променева терапія — можуть бути застосовані як паліативні. Цей розділ онкології практично не освітлений в Україні. Отже, перспективні напрямки наукової діяльності кафедри онкологічної хірургії — розробка й удосконалення паліативної терапії й симптоматичної допомоги онкологічним хворим.

 

Для виконання необхідних операцій і лікування хворих створена міцна матеріально-технічна база, яка дозволяє вважати нашу кафедру однією з кращих в Україні з цього напрямку.

 


Довідка

Вінник Юрій Олексійович народився  в 1960 р. у Харкові. У 1984 р. закінчив Харківський медичний інститут. З 1990 р. — лікар-онкохірург абдомінального відділення Харківського обласного клінічного онкологічного диспансеру (ХОКОД). З 1997 р. доцент кафедри онкохірургії та онкогінекології ХМАПО. З 1999 р. професор кафедри онкохірургії та онкогінекології ХМАПО. З 1999 р. по 2001 р. — декан хірургічного факультету ХМАПО. З 2001 р. по 2006 р. завідувач абдомінального відділення ХОКОД. Звання професора отримав у 2001 р. З 2008 р. завідувач кафедри онкологічної хірургії ХМАПО. 2008–2009 рр. — головний лікар Харківського обласного онкологічного диспансеру. З 2009 р. по 2016 р. — директор Харківського обласного клінічного онкологічного центру. 

У 1990 р. захистив кандидатську дисертацію за фахом 14.01.03 «Вибіркова консервативна тактика при проникаючих пораненнях черевної порожнини». У 1996 р. захистив докторську дисертацію за фахом 14.01.07 «Хірургічне і комбіноване лікування хворих раком шлунку з урахуванням гормонального статусу і панкреатичного кровотоку». 

У 2009 р.  нагороджений дипломом Регіонального рейтингу «Харків"янин року»,  2011 р. — Міжнародною нагородою 

«Лаври Слави».

Голова  спеціализованої вченої ради Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України з 2007 року.

Член спеціалізованої вченої ради за фахом 14.01.07  — онкологія в Донецькому державному медичному університеті (м. Краматорськ). Є членом Європейсткої спілки фахівців  з неспецифічного виразкового коліту від України.

Оставить комментарий




ФИО *
Контактные телефоны
Текст сообщения *
Ваш e-mail *
captcha

Поля, отмеченные *, являются обязательными для заполнения