Новости



17.08.2016  Лілія Гриневич: До 1 вересня закриються 169 малокомплектних шкіл

 

«Діти з сільських територій мають в 10 разів менші шанси успішно скласти ЗНО з іноземної мови»

Стіни кабінету міністра освіти і науки Лілії Гриневич прикрашають фотографії усміхнених дітлахів шкільного віку. Ними вона, зайнявши цю посаду, замінила строгі фотокартини відомих навчальних закладів, що висіли тут за попереднього очільника відомства. Каже, так і «жвавіше», і одразу зрозуміло, про кого варто думати, реформуючи освіту.

Дійсно, саме батьки таких от діточок сьогодні найприскіпливіше слідкують за ініціативами, які виходять з міністерства. Як відомого, вже цього року навчальні програми для школи зазнають відчутних змін. Наразі вчителям рекомендовано писати з першокласниками олівцем, а не ручкою, підлаштовувати теми предметів до вікових особливостей дітей. Окрім того, у школах відтепер не буде так званої техніки читання (на швидкість), іноземна мова на початках буде викладатися лише усно і можна буде не «зубрити» на пам"ять табличку множення.

Про зміни в навчальних програмах, готовність шкіл до 1 вересня та рівень зарплатні, на яку зможе гідно прожити вчитель, - у другій частині розмови з Лілією Гриневич.

Першу частину інтерв’ю читайте тут – «Фактично 50% вступників будуть навчатися «на бюджеті»

«Цього року будуть відкриті 139 опорних шкіл»

Чи всі школи вже готові відкрити свої двері 1 вересня?

Одне з найголовніших завдань сьогодні для нас та органів місцевих адміністрацій – це підготовка до нового навчального року.

Наприклад, досі залишається актуальним питання підручників. Станом на сьогодні друк підручників для 8 класу – це відповідальність МОН. Ми здійснили централізовані закупівлі , провели вчасно тендери, і зараз вже третина цих підручників поїхала на місця. Додруковується решта і можу запевнити, що ми почнемо новий навчальний рік з підручниками для 8 класу. Проте є проблеми з підручниками для 4-7-х класів. Минулого року МОН надрукувало половину підручників, а інша половина – це був обов’язок органів місцевої влади. Ми їм віддали вчасно гроші на це, вони мали додати свою частину грошей і провести закупівлі.

І закупівлі не проводяться? Які найпроблемніші райони?

Закупівлі підручників для 4-7-х класів наразі не скрізь завершені. Ми мали на цю тему нараду за участю прем’єр-міністра, ми постійно спілкуємося з головами обласних держадміністрацій, з керівниками управлінь освіти. І ми бачимо, що ситуація просувається. Протягом літа більшість оголосили ці закупівлі і провели. Але все одно є області, які відстають. Дуже часто це пов’язано з тим, що місцеві ради депутатів не збиралися вчасно та не затверджували видатки на підручники. Тому вчасність доправлення підручників напряму  залежить від дисциплінованості і правильної роботи органів місцевого самоврядування. Є ціла низка питань, які не вирішуються вчасно на місцевому рівні, на превеликий жаль, а потім призводять до затримки із друком підручників.

Щодо проблемних ділянок, то за останньою інформацією, яку ми збирали тиждень тому, сильно затримуються із закупівлями підручників для 4-7-х класів Хмельницька та Рівненська області. Вони отримали від нас відповідну реакцію, і запевнили, що ситуація буде виправлена, однак існує ряд проблем із видавництвами, які відмовляються брати невеликі за обсягом замовлення від районів і чекають на друк великих партій підручників, таким чином теж затримуючи друк. 

Але підготовка навчальних закладів до нового року не вичерпується ремонтом та підручниками. Дуже важливим для нас залишається проект опорних шкіл, тому що є тривожна ситуація в сільських територіях, де діти далеко не завжди мають рівний доступ до якісної освіти.

ЗНО це підтвердило?

Так. Діти з сільських територій, наприклад, мають в 10 разів менші шанси успішно скласти ЗНО з іноземної мови. Чому це відбувається? У нас дуже багато малокомплектних шкіл в селах. І в таких школах, особливо в старших класах, один вчитель викладає декілька предметів. Зрозуміло, таке навчання не може бути якісним. Наша ідея полягала в тому, що маленькі діти (початкова школа) продовжували навчатися якнайближче до місця проживання. А от щоб діти старших класів отримали можливість їхати в школу, де є підготовлені кваліфіковані кадри, обладнані кабінети, там де вони матимуть  можливість здобувати якісну освіту. Як результат цього року будуть відкриті 139 опорних шкіл.

Туди будуть довозитися діти з інших населених пунктів. Ці школи також матимуть філії в інших населених пунктах. На створення та дообладнання опорних шкіл урядом було виділено 200 мільйонів гривень цього року. Окрім того, Кабмін виділив 600 мільйонів гривень на шкільні автобуси. При цьому органи місцевої влади мали додати свою частину і закупити їх до початку навчального року. Станом на 1 серпня вже закуплено 130 автобусів.

Які не здійснили? Багато таких?

Сьогодні ще рано говорити. У областях тривають процедури закупівлі ще декількох сотень автобусів. Ми дуже уважно моніторимо цю ситуацію і регулярно озвучуємо результати перед громадськістю. В середині серпня будуть більш повні дані.

Директорка Інституту демографії та соціальних досліджень Елла Лібанова,оцінюючи курс на скорочення малокомплектних шкіл та запровадження системи «Шкільний автобус», називала це не найкращим варіантом. Цитата: «На Заході проїхати 100 кілометрів – не проблема, це година. У нас проїхати 100 кілометрів по сільських дорогах в умовах, коли ще треба підібрати дітей, в кращому випадку – це три години. Ще й автобус два рази на місяць буде ламатись. Не може маленька дитина щодня їздити в транспорті по чотири-п’ять годин…». Чи є проблема неоптимального розміщення опорних шкіл? Чи слідкує міністерство за тим, як на місцях обирають школу, на базі якої створюється опорна школа?

Я переконана, що саме на місцях і мають вирішувати, де розташовувати опорну школу. Це було б неправильно, якби хтось з кабінету у Києві вирішував би, де за сотні кілометрів створювати опорну школу. Відповідно і місцева влада має визначити це так, щоб опорна школа була розташована якнайзручніше для довезення дітей з різних населених пунктів. Детальніші правила підвезення учнів визначають Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу.

Всі оці 139 опорних шкіл, які відкриються цього року, розташовані оптимально?

Так. Це був один з критеріїв вибору цих опорних шкіл, які будуть підтримуватися за рахунок бюджетних коштів для їхнього дообладнання і довезення туди дітей.

Дійсно, проблеми є – у нас не вистачає шкільних автобусів, погані дороги, але це спонукає до співпраці з місцевими органами влади, з Мінрегіонбудом, щоб гармонізувати проекти, пов’язані з ремонтом доріг та впровадженням опорних шкіл.

За вашими даними, яким є максимальний час доїзду до опорної школи?

Як правило маршрут не перевищує 15 км і тривалість поїздки в один бік складає приблизно 30 хв. Але це аж ніяк не кілька годин в один бік.

Так, у нас була ситуація, коли велику кількість шкільних автобусів забрали в зону АТО. Це було в 2014 році, як тільки почався конфлікт. І тоді той маршрут, який виконували декілька автобусів, почав виконувати один автобус. І, звичайно, що цей один автобус мав їхати і забирати дітей з кількох населених пунктів. Тоді траєкторія руху автобусу подовжувалася і збільшувався час у дорозі, однак навряд чи до декількох годин. .

Скільки зараз є шкільних автобусів? І чи їх вистачає?

Станом на 1 січня 2015 року було закуплено 5739 автобусів. Тоді ж департаменти й управління освіти повідомляли, що підвезення шкільним автобусом забезпечено 84,5% дітей. Протягом 2016 року, в тому числі для потреб опорних шкіл також будуть закуплені ще декілька сотень автобусів.

У зв’язку з відкриттям опорних шкіл в певних населених пунктах мали закритися чи будуть закриті малокомплектні школи. Скільки саме шкіл підлягає закриттю?

За статистикою, яку нам подали органи місцевого самоврядування, за підсумками цього навчального року до 1 вересня планується закриття 169 малокомплектних шкіл. Це малі школи, в яких кількість учнів до 25 осіб. Також в 411 школах буде понижено ступінь. Тобто це могла бути школа, наприклад, 1-3 ступеню, з повною загальною середньою освітою, тобто до 11 класу, а стане тільки як початкова і основна школа, тобто до 9 класу.

«Діти втрачають інтерес до навчання вже у 3-4 класі»

Як зміняться навчальні програми вже цієї осені?

Для нас дуже важливою у підготовці до нового навчального року є інформування і робота з учителями із запровадження оновлених програм початкової школи. Це наш окремий проект, який, на мою думку, є дуже важливим для країни.

Оновлюючи програми початкової школи, ми хотіли допомогти дітям, які перевантажені величезною кількістю зайвої теоретичної інформації, що не відповідає їхнім віковим особливостям. Зараз ми маємо ситуацію, коли діти втрачають інтерес до навчання вже в початковій школі, у 3-4 класі. Раніше таке ставалося приблизно у 7-8 класах. У зв’язку з цим ми вирішили впродовж літа – це було одним з наших завдань на перші 100 днів роботи у міністерстві – провести публічний перегляд навчальних програм початкової школи. Ми виклали їх на відкриту платформу EdEra для коментування та обговорення. В обговоренні взяли участь понад 4 тисячі дописувачів: і практики-вчителі, і батьки, і науковці, і експерти-психологи, і представники громадських організацій. Завдяки цьому нам вдалося провести розвантаження програм, привести їх у відповідність віковим особливостям дітей і впровадити у програми новіші сучасні тексти, які будуть цікаві дітям і зможуть більше розповісти їм про реальний світ навколо них.

Наприклад, щодо англійської мови були змінені деякі види завдань. Діти, які приходили до першого класу, зовсім маленькі діти, які тільки вчаться писати, вже в першому півріччі мали відтворювати графічні зображення слів англійською мовою. Одночасно із цим у них було дуже мало живого усного мовлення. Ми це змінили. Коли 6-річна дитина починає знайомитись з новою мовою, вона не має тільки писати. В перші місяці їй потрібно допомогти відчути милозвучність мови, дозволити з нею гратися. І лише після такого знайомства вона може починати вчитися писати.

Подібні зміни та новації торкнулися кожного предмету початкової школи. Після оновлення програм перед нами стоїть ще один виклик. Потрібно, щоб всі вчителі, які працюють в початковій школі ознайомилися з цими програмами, пройнялися ідеєю запровадження компетентністного підходу. Також на платформі EdEra ми будемо поступово викладати навчальні матеріали на допомогу вчителям початкової школи. Оновлення цих програм відбувається в межах чинного державного стандарту, і навіть підручники залишаться ті ж самі, але це вже суттєвий крок назустріч до поліпшення якості освіти дітей у початковій школі.

Також у серпні на конференціях та нарадах освітян ми презентуємо концепцію Нової української школи. Це школа, яка базується на формуванні ключових компетентностей, необхідних людині у ХХІ столітті. Концепція в доступному вигляді розповідає про ті ідеї, які містяться в законопроекті «Про освіту», що наразі чекає прийняття Верховною Радою. Ми сподіваємося, що діти почнуть навчатися в Новій українській школі вже з 2018-2019 навчального року.

Яка наразі склалася ситуація із технічним оснащенням в школах? Бо поки в деяких країнах в рамках національних програм кожен учень отримує комп’ютер, у нас на школу може не бути жодного.

Звичайно у нас недостатньо сучасного обладнання у школах. У нас постійне недофінансування системи, недостатньо коштів для закупівлі цього обладнання. Однак, ми шукаємо можливості, щоб вирішити цю проблему.

Наприклад, як я вже сказала, урядом було виділено 200 мільйонів гривень, і органи місцевої влади мають додати частину від себе, для обладнання опорних шкіл. По-друге, в рамках співпраці між урядами України і Китаю (в рамках соціального проекту, - «Главком»), ми отримаємо в серпні (від Китаю, - «Главком») 23,5 тисячі комп’ютерів. Хоча наразі ми спільно з органами місцевої влади ще повинні віднайти кошти для завантаження на ці комп’ютери ліцензованого програмного забезпечення. Ці комп’ютери в першу чергу отримають опорні школи, школи, у яких проводився проект англомовних літніх таборів спільно із GoGlobal, а також ті школи, які будуть визначені органами місцевої влади.

Перед нами стоїть ще один виклик. Мало встановити і налаштувати обладнання. Потрібно щоб вчителі вміли його використовувати в навчальному процесі. Нам необхідно розробляти сучасні електронні підручники, мультимедійні матеріали, програмні продукти навчання. Не можна, щоб комп’ютери просто стояли в школі і щоб ними ніхто не користувався. Вчителів потрібно теж готувати, проводити з ними навчання і тренінги із використання сучасних комп’ютерних технологій в навчанні.

Ми розуміємо, що все це потребує коштів. І це питання загалом фінансування системи освіти. У нас зараз в результаті реформи децентралізації і перерозподілу доходів, органи місцевої влади отримали значно більше коштів в дохідну частину бюджету. Наприклад, за період з 1 січня по 1 липня цього року вони отримали в порівнянні з минулим роком на 23 мільярди гривень більше. Як вони розпоряджаються цими коштами? Скільки виділяють на освіту? Бо освіта – це також відповідальність місцевих органів влади, особливо в частині загальної середньої, а тепер ще й професійно-технічної освіти.

Важливо, щоб програми, які пов’язані з обладнанням навчальних закладів забезпечувалися органами місцевої влади. Це їх відповідальність, виходячи із збільшення дохідної частини бюджетів у регіонах. Взагалі, у більшості розвинутих освітніх системах є прозорий чіткий принцип: з державного бюджету іде субвенція на місця на загальну середню освіту в частині педагогічної складової – це заробітна плата вчителів, нарахування на неї, може бути ще підвищення кваліфікації вчителів та закупівля підручників. Натомість утримання і обладнання закладів є відповідальністю місцевих органів. У нас сьогодні освітня субвенція покриває ще й частково комунальні видатки. Тепер, під час фінансової децентралізації, серйозний ресурс, який міг би опинитись в державному бюджеті, опиняється в місцевих бюджетах. І, відповідно, з цим ресурсом мають іти повноваження, він теж має використовуватись на потреби освіти.

«В українській школі є очевидною криза змісту освіти»

Ви розповіли про зміни в освітній програмі для початкової школи. Але старшій школі зміни також необхідні. Наприклад, чи потрібно викладати в школах «християнську етику»?

Це предмет за вибором, туди не зобов’язані ходити всі в обов’язковому порядку. Але хочу зазначити, що в більшості країн світу освітні системи побудовані на вихованні цінностей, а не виключно на ретрансляції знань. І в концепцію Нової української школи ми теж закладаємо саме такий підхід, з урахуванням того, що в Україні обов’язкова середня освіта є світською.

Це тільки маленький приклад того, на що звернули нашу увагу батьки школярів, яких не задовольняє зміст освіти. Яких реформ потребує старша школа?

Всі навчальні програми і в цілому зміст освіти нам потрібно переглядати. Сьогодні в українській школі є очевидною криза змісту освіти. Свого часу ми пішли шляхом включення до змісту освіти все більшої і більшої кількості знань, дуже часто теоретичних, які потім людина не використовує у житті і забуває після завершення школи. Але у нас інформаційне суспільство, кількість знань множиться із величезною швидкістю, і люди мають інструменти, як ці знання шукати. Тому зараз на перший план виходить здобуття компетентностей людини ХХІ століття, так званих ключових компетентностей, які включають в себе: ядро знань, уміння ними користуватись і ставлення, тобто на базі яких цінностей ви оцінюєте цю інформацію і виробляєте для себе рішення. У Європейському Союзі давно визначено перелік таких компетентностей, необхідних для того, щоб випускник знав, як далі йому рухатися і самореалізуватися у житті. Серед них, наприклад, такі, які, взагалі, у нашій школі сьогодні не мають місця – це критичне мислення, підприємливість, фінансова грамотність, культурна компетентність, громадянська компетентність.

Поряд із знанням державної, іноземних мов, математичною грамотністю, вивчення точних наук нам необхідно ці компоненти ввести у зміст освіти. Що для цього потрібно робити? Ми вже розпочали роботу над новими стандартами освіти. Але це велика робота. Це, взагалі, реформа на десятиліття. Спочатку іде стандарт, під нього пишуться відповідні програми, виписуються підручники та навчальні матеріали. Це буде в рамках Нової української школи, яку ми запускаємо з 2018-2019 навчального року. Що робити з тими, хто вчиться зараз у школі? За літні місяці, практично за 100 днів, ми зробили перегляд програм початкової школи, про що ми вже говорили. На наступний рік ми будемо друкувати підручники 9-х класів, тому нашим наступним пріоритетом стане оновлення програм 9-х класів.

Окрім того, зараз ми будемо піднімати широкомасштабну акцію підвищення кваліфікацій вчителів щодо впровадження методів компетентнісного навчання.

Щодо кваліфікації вчителів. Цього року педагогічні спеціальності виявились такими, що не користуються попитом серед випускників з високими балами. Наскільки гостро постає проблема небажання талановитої молоді йти в сферу освіту?

Маю підкреслити, що зниження попиту на педагогічні спеціальності триває вже не один рік. Так відбувається, бо в Україні дуже низький соціальний статус учителя. І подекуди люди змушені робити дуже складний вибір. Є люди, які дійсно бажають бути вчителями і присвятити своє життя освіті, але разом з тим їх відлякує від цієї професії низький соціальний статус, маленька заробітна платня. Тому зрозуміло, що на педагогічні спеціальності немає такого високого конкурсу, як, наприклад, на право. У зв’язку із цим часто на педагогічні спеціальності приходять ті, хто має дуже низькі бали ЗНО.

І постає питання: а чи потрібен такий вчитель?

Скоріше: чи з такого абітурієнта ми потім зможемо підготувати хорошого вчителя?

Та я дуже ціную, що поряд із слабкими абітурієнтами в професію також ідуть і діти з високими балами. Адже нам дуже потрібні зацікавлені професією, молоді і талановиті вчителі. І це є ті, можна сказати, перлини, які нам потрібно зберігати в професії. Це дає певну надію.

Але коли ми говоримо про такі факти вступної кампанії, ми хочемо привернути увагу суспільства і держави до того, що соціальний статус вчителя треба невідкладно піднімати.

«Три мінімальні заробітні плати – таким має бути оклад вчителя»

Якою має бути зарплатня вчителя?

У нас зараз фінансово-економічна скрута через військові дії та анексію. Ми не можемо зробити раптове підняття заробітної плати для всіх вчителів, адже для цього просто немає достатньо коштів. Але ми можемо поступово підняти їх по тарифній сітці хоча б на 1-2 розряди вище. Це, я вважаю, і потрібно зробити вже у 2017 році.

У Верховній Раді лежить доопрацьований до першого читання закон «Про освіту», який визначає певні механізми підняття соціального статусу вчителя та мотивації найкращих вчителів. І я закликаю народних депутатів вже на початку вересня розглянути цей закон і прийняти його, і таким чином запустити реальні механізми підняття соціального статусу вчителя. Там все дуже чітко виписано.

Якою має бути заробітна платня вчителя відповідно до проекту закону «Про освіту»?

Три мінімальні заробітні плати – таким має бути посадовий оклад вчителя. Це не випадкова величина – так є в успішних освітніх системах. Треба визнати, сьогодні цю позицію в межах державного бюджету 2016 року виконати не можливо. Але ми можемо до неї іти. Ми ж не завжди будемо знаходитись у стані війни. Ситуація мусить змінюватись на краще. Наша держава має певні перспективи і євроінтеграційні амбіції. Саме тому в прикінцевих положеннях цього закону написано, як іти до цього рівня оплати праці вчителя поступово. Зокрема, шляхом просунення по єдиній тарифній сітці.

А тепер щодо кваліфікації. Ми заклали у проект закону «Про освіту» ідею добровільної зовнішньої сертифікації, яка дозволить вчителям підвищувати кваліфікацію та отримати після цього відповідну надбавку до заробітної платні. Так ми мотивуватимемо кращих вчителів, які опанували компетентнісний підхід до навчання, продемонстрували зразки компетентнісного підходу на практиці і стануть агентами змін для реформування школи. Вчителі не люблять слухати про реформи від міністерства, не люблять насаджених згори директив. Натомість вони охоче слухають творчих і натхненних колег учителів зі свого середовища. Важливо, щоб ми запустили цей процес горизонтальної взаємодії, коли вчитель обмінюється досвідом з вчителем, і кращі вчителі стають носіями оновлених методів. Саме так у вчителів виникатиме бажання підвищувати свою кваліфікацію.  

Скільки випускників педагогічних вишів потім дійсно йдуть викладати в школи?

За нашими даними це орієнтовно 70%. Звісно, це залежить від вищого навчального закладу та спеціальності. Тобто є заклади і спеціальності, після яких до 90% випускників іде у професію, а є такі, де тільки 50%. Але це загалом в систему освіти, тобто не лише в державні заклади, але й у приватні школи також.

Катерина Пешко, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»


← Вернуться обратно