Великі несподіванки малої сцени

Великі несподіванки малої сцени


 

Зовсім нещодавно шанувальники сценічного мистецтва могли наперед уявити, якою буде наступна прем’єрна вистава Харківського академічного російського драматичного театру імені О. Пушкіна — різнилися хіба що деталі. Тепер про це можна забути: в історії славетного театру розпочалася доба цілковитої непередбачуваності. Особливо це стосується малої (і справді — зовсім невеличкої) сцени, де панує дух сміливого експериментаторства з помітним присмаком епатажності. Як наслідок, публіка дедалі уважніше стежить за афішею пушкінців в очікуванні нових (і неодмінно — несподіваних!) спектаклів.

Последние новости

Актуально

Не війни обличчя в жінки, а весни…

Не війни обличчя в жінки, а весни…

Покликання чи поклик серця? Життя, яке вкожного своє, а може — доля, яка з тисячі стежин, того ж таки життя виведе на шлях правди. Чи легко буде йти таким шляхом? Зрозуміти ці істини можна лише тоді, коли відчуєш, проживеш, перейдеш… Чотири жінки, особистої долі кожної з яких торкнулася війна, і відчули, і прожили, а головне — не зупинилися та йдуть далі, надавши можливість зрозуміти, чи є бодай щось спільне між жінкою та війною…

Наталья Коваль: «Ещё не все романсы спеты…»

Наталья Коваль: «Ещё не все романсы спеты…»

Постоянные зрители Харьковского академического театра музыкальной комедии хорошо знают и давно успели полюбить обаятельную обладательницу чудесного лирического сопрано, солистку Наталью Коваль. В текущем репертуаре театра у неё свыше двадцати ролей. Её героини — представительницы разных времён, народов, социальных слоёв. Все они поющие, танцующие и по-человечески интересны зрителям как живые люди, даже если это сказочные персонажи. А не так давно харьковчане получили возможность открыть для себя ещё одну грань дарования Натальи — узнали её как исполнительницу романсов. 14 июня ожидается уже четвёртый концерт певицы в органном зале областной филармонии. А разговор наш состоялся вскоре после третьего из упомянутых концертов — под названием «Весенний вальс».

 

Театр «Воробушек»: «Глядачів треба виховувати якісним гумором…»

Театр «Воробушек»: «Глядачів треба виховувати якісним гумором…»

Що б там не говорили скептики, але Харків можна по праву назвати театральною столицею України.  Якщо говорити про державні  театри, то їх в Харкові шість, але коли ми згадаємо молодіжні або їх ще називають незалежні театри - тут доведеться порахувати, адже за останніми підрахунками в Харкові їх близько сорока. Головна специфіка таких театрів – дивувати. Тому, зазвичай, і квитки на їх вистави розкуповуються швидше. Бо глядач, а особливо молодий, став наче «манірна дівиця», йому вже мало старих добрих вистав про добро і зло (хоча класика й житиме вічно), він іде за, так би мовити, театральним екшеном, і тут між театралами виникає справжня конкуренція. Виникає питання, як не тільки втриматися у вихорі новітнього театрального життя, а й зробити так, щоб тебе полюбили?   Губернії радо підказали відповідь троє акторів із інародного театру абсурду «Воробушек». Актори під час кожної вистави розгвинчують стереотипи, показуючи людям, наче в кривому дзеркалі через абсурд їхнє реальне життя, і ніяких махінацій зі світосприйняттям, лише стовідсоткова самовіддача та чимала порція якісного гумору.

Людська душа потребує краси...

Людська душа потребує краси...

Донедавна складалося враження, ніби розголос про родину Вакуленків — самобутніх українських майстрів народного мистецтва — більше поширюється за кордоном, ніж у ріднім краю. Їхніми творами пишаються художні галереї та приватні колекціонери не лише європейських країн, а й Сполучених Штатів Америки, Канади, Японії, Китаю… Натхненна праця трьох поколінь обдарованих митців уможливила, здавалося б, неймовірне: сьогодні щирі прихильники традиційного петриківського розпису є навіть там, де споконвіку сповідувалися зовсім інші естетичні засади (промовистий приклад — щойно названа Японія).

Как я попал на Уимблдон

Как я попал на Уимблдон

Мне очень повезло. Благодаря спонсорской поддержке Юрия Сапронова я провёл четыре дня в Лондоне на Уимблдоне. Об этом мечтают даже профессиональные теннисисты. И не всем удаётся осуществить подобную мечту. Если одной фразой — я вроде побывал в сказке…